|
Фінал кубка африканських націй 2023
Фінал Кубка африканських націй 2023 (англ. 2023 Africa Cup of Nations final) — фінальний матч розіграшу Кубку африканських націй з футболу 2023 року між збірними Нігерії і Кот-д'Івуару[1]. Для збірної Нігерії ця участь у фіналі стала сьомою, а для збірної Кот-д'Івуару — п'ятою. Футбольний матч відбувся у неділю, 11 лютого 2024 року, на стадіоні імені Алассана Уаттари в Абіджані. Головним арбітром був Дахан Бейда з Мавританії. Гру наживо змогли побачити 57 094 глядачів. Перемогу здобула збірна Кот-д'Івуару в основний час з рахунком 2–1[2]. Нігерійці вийшли вперед на 38-й хвилині гри завдяки голу Вільяма Трост-Еконга. У другому таймі на 62-й хвилині рахунок зрівняв Франк Кесс'є, а на 81-й переможний м'яч івуарійців забив Себастьєн Алле[3][4]. Для збірної Кот-д'Івуару цей виграний титул став третім в історії[5]. Гравець збірної Кот-д'Івуару Сімон Адінгра, який віддав дві результативні передачі у фіналі, був визнаний гравцем матчу[6]. За підсумками турніру Кот-д'Івуар піднявся на 10 позицій до 39-го місця у рейтинзі ФІФА, а Нігерія піднялась на 14 позицій до 28-місця. Місце проведенняСтадіон імені Алассана Уаттари, відомий як Олімпійський стадіон Ебімпе, а раніше як Національний стадіон Кот-д'Івуару, є багатоцільовою спортивною спорудою в Ебімпе і Аньямі, на півночі Абіджана. Він був відкритий 2020 року[7]. Стадіон приймає футбольні матчі, у тому числі домашні матчі збірної Кот-д'Івуару з футболу. Стадіон Алассана Уаттари належить уряду Кот-д'Івуару. Маючи 60 000 місць, це найбільший стадіон у Кот-д'Івуарі та один із найсучасніших стадіонів в Африці[8]. Шлях до фіналуНігерія кваліфікувалась у раунд плей-оф, посівши 2-е місце в своїй групі з 7 очками. Вона пробилась у фінал, здолавши у чвертьфіналі і півфіналі збірні Анголи і ПАР відповідно[9]. Кот-д'Івуар посів у групі 3-є місце з 3 очками, а у плей-оф пройшов, як одна з чотирьох найкращих команд, які посіли третє місце. Він у чвертьфіналі виявився сильнішим за збірну Малі, а у півфіналі переміг збірну ДР Конго[9].
НігеріяЗбірна Нігерії потрапила до групи А, де її суперниками стали збірні Кот-д'Івуару, Екваторіальної Гвінеї і Гвінеї-Бісау. В своєму стартовому матчі збірна Нігерії зустрічалась зі збірною Екваторіальної Гвінеї і зіграла унічию з рахунком 1–1[10]. На влучний удар на 36-й хвилині гвінейця Івана Сальвадора через дві хвилини відповів голом нападник нігерійської команди Віктор Осімген[11]. У другому матчі нігерійці здобули перемогу 1–0 над командою-господаркою турніру, збірною Кот-д'Івуару, завдяки єдиному голу Вільяма Трост-Еконга, який реалізував пенальті у другому таймі. В заключному матчі групової стадії збірна Нігерії мінімально перемогла збірну Гвінеї-Бісау (1–0) завдяки автоголу Опи Санганте. В 1/8 фіналу суперником нігерійців стала збірна Камеруну[12]. У першому таймі Адемола Лукман з передачі Осімгена зумів відкрити рахунок у матчі. Поєдинок міг завершитися мінімальною перемогою нігерійців, але їхній нападник оформив дубль наприкінці поєдинку, позбавивши камерунців шансів на пізній порятунок[13]. В чвертьфіналі Нігерія грала проти збірної Анголи[14]. Підопічним португальця Жозе Пезейру вдалося відкрити рахунок ще у першому таймі — відзначився Лукман. Подвоїти перевагу нігерійців міг Осімген, але його гол на 75-й хвилині скасували через офсайд. Ангола так і не встигла відповісти на результативний удар Лукмана, пропустивши свого опонента до півфіналу[15]. У матчі півфіналу Нігерія перемогла збірну ПАР у серії післяматчевих пенальті[16]. Основний час матчу завершився унічию з рахунком 1–1, а одинадцятиметрові удари найкраще виконали нігерійці — 4–2[17]. У першому таймі голі забито не було. Після перерви на 67-й хвилині Трост-Еконг вивів Нігерію уперед, реалізувавши пенальті. На 85-й хвилині Осімген міг подвоювати перевагу нігерійців, але після перегляду VAR його гол скасували через порушення правил. На 90-й хвилині збірна ПАР отримала шанс перевести гру до овертаймів — пенальті реалізував Тебого Мокоена. В екстратаймах південноафриканці на 115-й хвилині залишилися в меншості після прямої червоної картки Гранта Кекани, однак змогли протриматися до серії пенальті. А там вже точнішими виявилися нігерійці, які з п'яти ударів реалізували чотири, тоді як суперник не забив двічі з чотирьох спроб[18]. У фінал команда Нігерії вийшла вперше з 2013 року, коли стала чемпіоном. Кот-д'ІвуарЗбірна Кот-д'Івуару опинилась у групі А, де її суперниками були збірні Нігерії, Екваторіальної Гвінеї і Гвінеї-Бісау. У матчі-відкритті турніру Кот-д'Івуар здобув перемогу над збірною Гвінеї-Бісау з рахунком 2–0[19]. Вже на 4-й хвилині Секо Фофана відкрив рахунок у поєдинку. Жан-Філіпп Крассо у другому таймі на 58-й хвилині забив другий гол свої команди, встановивши кінцевий рахунок в грі. В другому матчі Кот-д'Івуар мінімально поступився збірній Нігерії (0–1)[20]. Єдиний та переможний гол був забитий на 55-й хвилині, а його автором став Вільям Трост-Еконг, який реалізував пенальті. В третьому турі групового етапу Кот д'Івуар зазнав розгромної поразки від збірної Екваторіальної Гвінеї з рахунком 0–4[21]. Ця поразка стала найбільшою для команди за всю історію турніру[22]. 24 січня Жан-Луї Гассе був звільнений з посади головного тренера збірної Кот-д'Івуару,[23] попри можливість виходу до плей-оф[24]. Виконуючим обов'яки головного тренера був призначений 40-річний івуарієць Емерс Фае, який був асистентом Гассе, а також очолював збірну Кот-д'Івуару (до 23 років). Збірна Кот-д'Івуару кваліфікувалась у плей-оф, як одна з чотирьох найкращих команд, які посіли третє місце. В 1/8 фіналу Кот-д'Івуар зустрівся зі збірною Сенегалу[25]. Сенегал повів у рахунку завдяки голу Хабіба Діалло, забитому вже на 4-й хвилині гри. Півзахисник збірної Кот-д'Івуару Франк Кесьє наприкінці основного часу зрівняв рахунок та перевів гру в екстратайм, який перетік у серію післяматчевих пенальті. У післяматчевій серії кращими були господарі, а вирішальний пенальті забив той самий Кесьє. У чвертьфіналі Кот-д'Івуар грав проти збірної Малі і здобув перемогу з рахунком 2–1[26]. У напруженому поєдинку сильнішими виявилися номінальні господарі, хоч і грали з 44-ї хвилини у меншості. Переможний гол івуарійців забив Умар Діакіте на останніх секундах другого екстратайму[27] В півфіналі Кот-д'Івуар мінімально обіграв збірну ДР Конго — 1–0, а перемогу івуарійцям приніс гол нападника дортмундської «Боруссії» Себастьєна Алле на 65-й хвилині[16][28]. У фінал команда Кот-д'Івуару вийшла вперше з 2015 року, коли стала чемпіоном. ТрансляціїМатч транслювали у 173 країнах світу, завдяки чому він поставив рекорд серед фіналів Кубку африканських націй за кількістю переглядів[29]. Фінал транслювався у 54 країнах Африки, у більшості країнах Європи, Азії, Близького Сходу, Південної Америки, Північної Америки, Карибського басейну та південної частини Тихого океану[29]. Партнерами КАН стали провідні світові телетранслятори такі як beIN Sport (MENA, Europe, America, South Pacific), Canal+ і New World TV. Також матч транслювали Sky Sport, BBC, Ziggo, OKKO, Sport Digital, ViaPlay, Sport Italia, A1, SuperSport, Sport5, Sport TV Portugal, LaLiga+, Sport Klub, SABC, Azam Media, AfroSport, Nigeria Broadcasting Corporation, SNRT, FanCode, BandTV та інші.[29] Вперше у фіналі Кубка африканських націй було використано для трансляції 33 телекамери[29]. МатчПеред початкомУ збірній Нігерії відбулись дві заміни після півфінального матчу проти ПАР[30]. Заїду Санусі замінив Брайта Семюела на позиції крайнього захисника, а Самуель Чуквуезе вийшов замість Мойзеса Сімона на позиції правого вінгера[30]. Тренерський штаб обрав схему на гру — 3-4-3[30]. У збірної Кот-д'Івуар були зроблені дві заміни: капітан Серж Ор'є і Оділон Коссуну замінили Вільфріда Сінго і Віллі Болі у захисті[30]. Схема на гру обрана — 4-3-3[30]. Перебіг матчуСтарт фінального матчу був призначений на 20:00 за місцевим часом (GMT). Перед грою пройшла церемонія закриття турніру. Перший таймПідопічні Емерса Фае домінували більшу частину першого тайму, але не змогли створити шанси, оскільки збірна Нігерії глибоко оборонялась й стримувала натиск.[1] Перший небезпечний момент створив вінгер «Брайтона» Сімон Адінгра, який зробив навіс на Себастьєна Алле, однак нападник дортмундської «Боруссії» до м'яча не дотягнувся.[5] Гра пожвавилася після півгодинної перерви, коли воротар збірної Нігерії Стенлі Нвабалі відбив удар Адінгри з вузького кута грудьми,[5] а потім лівий захисник нігерійців Заїду Санусі здобув право на кутовий після того, як його удар заблокував Оділон Коссуну.[1] Рахунок в матчі був відкритий на 38-й хвилині, коли півзахисник Кот-д'Івуару Жан Мікаель Сері вибив головою м'яч з ближньої штанги після подачі з кутового від Адемоли Лукмана, а капітан нігерійців Вільям Трост-Еконг, вистрибнувши вище Сержа Ор'є, перевів його у сітку повз івуарійського воротаря Ях'ї Фофана.[1] Другий таймІвуарійці вийшли після перерви з метою відігратись, а Адінгра постійно створював моменти на лівому фланзі атаки. Небезпечний навіс від нього відбив Нвабалі, а Келвін Бессі заблокував удар від Макса Граделя, який зіграв на добиванні.[1] На 62-й хвилині рахунок в грі зрівняв Франк Кесс'є, опинившись на дальній стійці після подачі з кутового, замкнув навіс Адінгри.[1] Вінгер «Брайтона» часто обігрував на фланзі більш досвідченого Олу Айну, який вважався ледь не найкращим захисником усього турніру на своїй позиції.[2] На 81-й хвилині Алле забив вирішальний гол з подачі Адінгри на ближню стійку, де стопою перевів м'яч у дальній кут воріт.[1] Оскільки збірна Нігерії планувала увесь час оборонятись, то часу на порятунок гри уже не було.[2] Деталі
Статистика матчу
РеакціяНа посляматчевій прес-конференції в.о. тренера збірної Кот-д'Івуару Емерс Фае назвав перемогу над Нігерією у фіналі Кубка африканських націй «більш ніж казкою», зізнавшись, що досі не може повірити, що його команда змогла це зробили[33]. Тренер збірної Нігерії Жозе Пезейру відзначив, що івуарійці були кращими в цій грі, вони краще справлялися з тиском, вони виконали чудову роботу, а також й те, що його команда не грала на тому ж рівні, втім на його думку вони зробили все, що змогли[34]. Капітан збірної Кот-д'Івуару Серж Ор'є сказав, що він вражений результатом матчу і що це знакове досягнення для нього, його товаришів по команді та країни в цілому[35]. Сімон Адінгра, який був визнаний найкращим гравцем матчу, віддав належне зусиллям своїх партнерів по команді, а перемогу назвав одним з найкращих епізодів в своїй кар'єрі[36]. Після матчуТрофей переможця, який винесла легенда тоголезького футболу Еммануель Адебайор, вручив президент Кот-д'Івуару Алассан Уаттара разом із президентом КАФ Патрісом Мотсепе та президентом ФІФА Джанні Інфантіно капітану збірної Кот-д'Івуару Максу Граделю. Церемонія також включала офіційне вручення прапора КАФ Королівській федерації футболу Марокко на знак передачі прав країни-господарки на проведення наступного турніру у 2025 році. У 12 раз Кубок африканських націй виграла команда-господарка турніру і вперше це сталося з 2006 року, коли перемогла збірна Єгипту[1]. Збірна Кот-д'Івуару завоювала свій третій титул володаря Кубка африканських націй (попередні були здобуті в 1992 і 2015 роках)[1]. Також для Кот-д'Івуару ця перемога на турнірі стала першою за вісім років. Збірна Нігерії вп'яте поступилася у фіналах Кубка африканських націй (після поразок у 1984, 1988, 1990 і 2000 роках), а також зрівнялася зі збірною Гани за кількістю програних фінальних матчів[37]. Емерс Фае став першим наставником, що виграв турнір, який був призначений на пост головного тренера під час його проведення[37]. Нігерійці у фіналі завдали лише 5 ударів по воротам суперника, що є найменшою кількістю для цієї команди за матч в рамках Кубку африканських націй[37]. Вільям Трост-Еконг (Нігерія) і Себастьєн Алле (Кот-д'Івуар) стали першими гравцями, що відзначились голами у півфіналі і фіналі в рамках одного турніру Кубка африканських націй після Гедо (Єгипет) у 2010 році. Івуарієць Сімон Адінгра став найпершим гравцем, що віддав дві результативні передачі у фіналі Кубка африканських націй у 21 столітті. Півзахисник збірної Кот-д'Івуару Макс Градель у віці 36 років і 73 днів став найстаршим польовим гравцем, що виходив у фіналі Кубка африканських націй, і другим найстаршим гравцем загалом після воротаря збірної Єгипту Ессама Ель-Хадарі (якому було 37 років у 2010 і 44 роки у 2017)[37]. Завдяки своїй грі Кот-д'Івуар піднявся на 10 позицій до 39-го місця в рейтингу ФІФА, а в свою чергу Нігерія піднялась на 14 позицій до 28-місця[38]. За перемогу в турнірі Кот-д'Івуар отримали від Конфедерації африканського футболу грошову винагороду в розмірі 7 млн доларів, а фіналіст Нігерія — 4 млн[1]. Коментарі
Примітки
Посилання
Information related to Фінал кубка африканських націй 2023 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
