Ціанотрихіт

Ціанотрихіт
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1967 s.p.
Абревіатура	Cya[2]
Хімічна формула	Cu₄Al₂SO₄(OH)₁₂·2H₂O
Nickel-Strunz 10	7.DE.10
Dana 8	31.2.1.1
Ідентифікація
Сингонія	ромбічна сингонія
Твердість	2
Колір риси	світло-синійd
Інші характеристики
Названо на честь	темно-синій[d] (давньогрецька мова)[3], волосся (давньогрецька мова)[3]
Ціанотрихіт у Вікісховищі

Ціанотрихіт (від грец. κύανος або лат. cyaneus — «синій», та грец. τρίχος — «волосся») — водний основний сульфат міді та алюмінію. Синоніми: кіанотрихіт, летсоміт, намаквіліт, руда оксамитова, руда оксамитова мідна.

Мідно-оксамитова руда, яка походить із родовища Moldova Nouă в Румунії, була вперше описана в 1808 році німецьким геологом Абрахамом Готлобом Вернером. Сучасну назву мінералу дав у 1830 році німецький мінералог Ернст Фрідріх Глокер^[4].

Хімічна формула: Cu₄Al₂[(OH)₁₂|SO₄]•2H₂O.

Містить (%): CuO — 49,39; Al₂O₃ — 15,82; SO₃ — 12,42; H₂O — 22,37.

Сингонія ромбічна. Форми виділення: аґреґати, що нагадують оксамит, нальоти дуже дрібних голчастих і волосовидних кристалів, радіальноволокнисті та тичкуваті аґреґати, оксамитові друзи, сферичні аґреґати. Густина 2,55-2,90. Твердість 1-2. Колір небесно-голубий до лазурно-синього (за Гомером також «гірська синь; Lasurstein»). Риса блідо-голуба. Блиск атласний, шовковистий. Зустрічається у мідних родовищах як вторинний мінерал. Рідкісний.

Супутні мінерали і гірські породи: малахіт, азурит, лімоніт, брошантит, спонголіт, халькофіліт, олівеніт, тироліт, парнауїт.

Знахідки: мис Гарона, департамент Вар (Франція), Лавріон (Греція), Банат (Румунія), шт. Аризона, Айдахо, Юта, Нью-Мексико (США), Міднорудянське (Урал, Росія), копальня Беркара (Центр. Казахстан), Намакваленд, Південна Африка. Атакама, Чилі. Квебек, Канада.

Розрізняють:

• ціанотрихіт карбонатистий, карбонат-ціанотрихіт (різновид ціанотрихіту з ванадіїстих сланців Казахстану, який містить вуглець),
• вудвардит, вудуордит (метаколоїдний ціанотрихіт).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ціанотрихіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Ціанотрихіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Cyanotrichite. Handbook of Mineralogy. https://www.handbookofmineralogy.org/pdfs/cyanotrichite.pdf
• Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 578—579.