Шухевич Осип

Осип Шухевич
Народився	4 січня 1816(1816-01-04) с. Раківець, Королівство Галичини та Володимирії
Помер	24 березня 1870(1870-03-24) (54 роки) с. Тишківці, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Національність	українець
Діяльність	священник, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч
Галузь	церковне служінняd[1], освіта[d][1], творче та професійне письмоd[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater	Львівська духовна семінарія
Знання мов	українська[1], німецька[1], польська, латина[1] і англійська[1]
Головував	Городенківський декан
Конфесія	католицька церква[1]
Рід	Шухевичі
Діти	Шухевич Володимир Осипович

отець Осип Шухевич (також трапляються на противагу розмовному письмові варіанти імені Йосиф, Йосип; 4 січня^[2] 1816, Раківець,^[2] — 24 березня^[2] 1870, с. Тишківці) — український галицький греко-католицький священник, письменник, перекладач, громадський та освітній діяч. Батько Володимира Шухевича, прадід головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Родом із села Раківець на Станиславівщині, де служив парохом батько — о. Микола Шухевич.^[3]

Закінчив ґімназію при монастирі оо. Василіян у Бучачі 1832 року.^[4] Також навчався у львівських домініканців.^[3]

Під час навчання у Львівській духовній семінарії (1835–1838^[4]) належав до кола «Руської Трійці». Товаришував також з Антіном Могильницьким. Висвячений 1840 року, працював на різних парафіях, зокрема: Мостище (повіт Калуш, 1840–41, адміністратор), Камінне (повіт Надвірна, 1841–42, адміністратор), Волосів (повіт Надвірна, 1841–42, опікун), Старі Богородчани (1842–45, сотрудник). Зазнавав утисків влади.

З 1845 року,^[5] за іншими даними з березня 1848 року, — парох Тишківців, того року очолив Городенківську повітову Руську Раду. За його ініціятиви та сприяння в Тишківцях було встановлено знак на скасування панщини 1848 року, відкрито школу 1856 року. Займані посади: Городенківський віце-декан декан (1864–65^[5]), декан (1865–70^[5])), інспектор народних шкіл Городенківського повіту.^[4]

Друкувався в літературно-науковій газеті «Пчола» (1849 р.); перекладав Л. Верґілія («Пісню про хліборобство», «Скотарські поеми»^[3]), Е. Щульце, Гердера, наслідував Вальтера Скотта («Подорожній»).

Помер та похований у родинному гробівці в селі Тишківцях.

Твори О. Шухевича видав посмертно його син Володимир Шухевич під назвою «Переводи і наслідування Осипа Шухевича, з портретом і життєписом автора» (Львів, 1883). Автор передмови — Іван Франко.^[3] У передньому слові до книги «Переводи і наслідування Осипа Шухевича» І. Франко писав: «Переводи і наслідування, заміщені в цій книжці — пам'ятка життя і праці чоловіка майже не знаного в нашій літературі, а претім заслуговуючого на всенародне визнання. Переводи дуже корисно свідчать про те, як пильно Осип Шухевич прислуховувався до мови народної, яким обширним способом тієї мови він володів…. Праці Шухевича свідчать ще й о тім, на які широкі розміри задумували наші патріоти з доби нашого народного відродження працю на збагачення нашої словесності, як сміливо і совісно приступили до діла».

Ім'я — Йосиф, син пароха Раківця над Дністром на Городенківщині отця Евстахія Шухевича. Був парохом у селі Тишківцях на Городенківщині (з 1848 року). Навчався у ґімназії при монастирі оо. Василіян у Бучачі в першій половині 1820-х років.^[6]

Мав 12 дітей, двоє померли малими.

• Зенон Шухевич — парох Тишківців, глава, продовжувач «тишковецьких Шухевичів»; сприяв появі українських громадських організацій у селі
• Осипа — найстарша донька, дружина доктора Лонгина Рожанковського, адвоката, посла до Австрійського райхсрату, мати першого команданта Легіону УСС д-ра Теодора Рожанковського^[7] і полковника флоту Австро-Угорщини Маркила Рожанковського
• Ольга — дружина о. Ковблянцького,
• Євген — священик, батько адвоката Степана Шухевича
• Ізидор — полковник австрійської армії — під час І-ї світової війни мав стати генералом; через дрібний конфлікт у Загребській лікарні його звинуватили у «великосербських настроях», звільнили зі служби
• Володимир (дід Романа Шухевича) — видатний науковець, найвідоміший дослідник Гуцульщини
• Модеста — дружина гімназійного професора у Києві Миколи Козловського
• Микола Шухевич — адвокат, придбав у Львові територію для української організації «Сокіл-Батько»
• Євгенія (Левицька) — мати письменника та журналіста Василя Левицького-Софроніва.^[3]

В Івано-Франківську є Вулиця Шухевичів, названа на честь не лише Осипа, а й усієї його героїчної родини.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Горбоватий В., Мельничук Б., Щербак Л. Шухевич Осип Євстахійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 661–662. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Blazejowskyj Dmytro. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — K. : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — P. 436. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)

• Шухевич Йосип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2099. — 1000 екз.
• Липовецький Святослав. «Тишковецькі Шухевичі» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Працював не для слави. До 200-річчя від дня народження О. Шухевича (1816—1870) // Дати і події, [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.] 2016, перше півріччя : календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2016. — С.24-26.

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.