Юзеф Потоцький (гетьман)
Юзеф Потоцький на Станиславові, Збаражі та Немирові,[7] або на Підгайцях[8][9] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki; до 14 травня 1673 — 19 травня 1751, Залозецький замок) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат. Родовід
БіографіяНародився у Станиславові (нині Івано-Франківськ)[10] незадовго до 14 травня 1673 року. Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Відомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес. Охрещений 14 травня 1673 р. у Станиславівській колегіаті. Навчався у Станиславівській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав гусарську корогву в коронному компуті. У листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки зі Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав у березні 1695 р. писав:
У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь. 1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського. Як його прибічник у 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем проти прибічників Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині й Туреччині. Очолив загін королівсько-польських військ з поляків — прихильників короля Станіслава I Лещинського, який вирушив з Бендер 12 лютого 1711,[11] у спільному поході на Правобережну Україну 1711 року запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз.[12] У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з примасом Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія». 1734 року очолив військо Дзіковської конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лещинського, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.[13] Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.[14] Помер 19 травня 1751 року в замку Залізців[15]. Був похований у крипті Станиславівської колегіати[16]. ПосадиСенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський. РодинаЮзеф Потоцький двічі одруживвся. Перша дружина - Вікторія Лещинська (пом. 1732), дочка воєводи підляшського Вацлава Лещинского (пом. 1688) та Софії Христини Опалінської (1643—1699), від цього шлюбу мав сина та дочку. В 1732 році взяв другий шлюб з Людвікою Мнішек (1712—1785), від цього шлюбу дітей не було. Діти:
Маєтності, меценатство, фундації1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право[17]. 1742 року купив у князя Михайла Радзивілла «Рибоньки» Тернопіль[10]. 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького. Йому належав Немирівський палац та великі маєтності на Поділлі та Брацлавщині.
Світлини
Сім'яБув двічі одруженим. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована у крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати[19]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (1632/1638—1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:
1732 року одружився вдруге з Людвікою Мнішек (1712—1785),[18] донькою Юзефа Вандаліна Мнішека;[20] дітей не мали. Примітки
Джерела
Посилання
Information related to Юзеф Потоцький (гетьман) |