Ян Неруда

Ян Неруда
чеськ. Jan Nepomuk Neruda
Ім'я при народженні	Jan Nepomuk Neruda
Псевдонім	Janko Hovora[1]
Народився	9 липня 1834(1834-07-09)[2][3][…] Прага, Богемське королівство, Землі Богемської Корони, Австрійська імперія[5][1][…]
Помер	22 серпня 1891(1891-08-22)[2][3][…] (57 років) Прага, Богемське королівство, Цислейтанія, Австро-Угорщина[5][1][…] ·злоякісна пухлина
Поховання	Вишеградський цвинтар[9][7]
Країна	Австрійська імперія
Діяльність	письменник, поет, журналіст, перекладач, критик, театральний критик, драматург, драматург, літературний критик
Сфера роботи	Чеська література, журналістика[1], література[1], драма[1], літературна критика[1], театральна критикаd[1] і переклад[1]
Мова творів	чеська
Жанр	поезія, повість, журналістка
Magnum opus	Povídky malostranskéd
Автограф
Ян Неруда у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

|Ukrcenter= |Примітки=

Ян Непомук Неруда (чеськ. Jan Nepomuk Neruda, 9 липня 1834 , Прага — 22 серпня 1891 року, Прага) — чеський письменник, поет і журналіст, найбільший в Чехії представник реалізму, член «Травневої школи».

Народився в 1834 році в Празі в сім'ї торговця — бакалійника, який жив у районі Праги Мала Страна. Навчався праву і філософії. Після навчання працював викладачем, а в 1860 році влаштувався на роботу в місцеву газету журналістом. Незважаючи на те, що Неруда так ніколи і не одружився, він підтримував близькі стосунки з письменницею Кароліною Светлою.

Ян Неруда входив до літературного гуртка «Травневі» (чеськ. Májovci), до якого входили Йозеф Барак, Якуб Арбес, Карел Яромир Ербен, Йосиф Вацлав Фріч, Вітєзслав Галек, Кароліна Светла. В альманасі гуртка «Травневі» у 1857 році вийшли друком його перші вірші.

Вступивши в літературу у важкі часи і з дитинства спостерігаючи за тяготами життя празьких будинків, Неруда відбив сувору дійсність у своєму першому збірнику віршів — «Цвинтарні квіти» (1857). Його збірка «Книги віршів», що вийшов в 1868 році, піднімає проблеми соціального гніту і конфліктів в чеському суспільстві. Найвідомішою прозовою роботою письменника стала випущена в 1877 році збірка коротких оповідань «Малостранські повісті».

Ян Неруда помер в 1891 році і був похований на Вишеградському кладовищі в Празі. Після смерті його ім'ям була названа одна з міських вулиць в Малій Страні (відома з його книг Остругова вулиця), тепер Нерудова вулиця.

Чилійський поет Ріка́рдо Еліесер Нефталі Ре́йес Басоа́льто (Пабло Неруда), який отримав Нобелівську премію з літератури в 1971 році, взяв псевдонім на пошану Яна Неруди.

На честь Ян Неруди названо астероїд 1875 Неруда^[11].

• 1857 — «Цвинтарні квіти» (Hřbitovní kvítí)
• 1867 — «Книги віршів» (Knihy veršů)
• 1877 — «Малостранські повісті» (Povídky malostranské)
• 1878 — «Пісні космічні» (Písně kosmické)
• 1883 — «Прості мотиви» (Prosté motivy)
• 1896 — «Співи страсної п'ятниці» (Zpěvy páteční)

• Леонід Первомайський. Ян Неруда [чес. поет] українською мовою / Леонід Первомайський // Питання перекладу: З матеріалів республіканської наради перекладачів (лютий 1956 р.). — Київ: Держлітвидав України, 1957. — С. 125—154.

• Неруда Ян // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 262. — ISBN 966-692-744-6.
• Неруда Ян // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 539.
• Коротка біографія (анг.)