Мі́нус оди́н, −1 — це ціле число, більше, ніж (−2), і менше, ніж 0. Число −1 — протилежне число для 1, тобто, при додаванні цього числа до 1 в результаті утворюється 0. Найбільше від'ємне ціле число.

Мінус одиниця має ряд властивостей, схожих із властивостями числа 1.

• Множення на мінус одиницю зберігає модуль множника, але зі зміною знака:

${\displaystyle (-1)\cdot x=-x}$

Це можна довести, скориставшись розподільним законом і аксіомою, що 1 є нейтральним елементом:

x + (−1) ⋅ x = 1 ⋅ x + (−1) ⋅ x = (1 + (−1)) ⋅ x = 0 ⋅ x = 0.

Тут ми використали той факт, що будь-яке число x помножене на 0 дорівнює 0, що отримується скороченням з рівняння

0 ⋅ x = (0 + 0) ⋅ x = 0 ⋅ x + 0 ⋅ x.

Іншими словами,

x + (−1) ⋅ x = 0,

отже (−1) ⋅ x є адитивно оберненим до x, тобто (−1) ⋅ x = −x, що й потрібно було довести.

Квадрат −1, тобто −1, помножене на −1, дорівнює 1. Як наслідок, добуток двох від'ємних чисел є додатним.

Алгебричне доведення цього результату почнемо з рівняння

0 = −1 ⋅ 0 = −1 ⋅ [1 + (−1)].

Перша рівність випливає з наведеного вище результату, а друга — з визначення −1 як адитивно оберненої до 1: саме це число, додане до 1, дає 0. Тепер, використовуючи розподільний закон, маємо

0 = −1 ⋅ [1 + (−1)] = −1 ⋅ 1 + (−1) ⋅ (−1) = −1 + (−1) ⋅ (−1).

Третя рівність випливає з того факту, що 1 є нейтральним елементом. Але тепер додавання 1 до обох частин цього останнього рівняння означає

(−1) ⋅ (−1) = 1.

Наведені вище аргументи справедливі в будь-якому кільці, концепції абстрактної алгебри, що узагальнює цілі та дійсні числа.

Хоча не існує дійсних квадратних коренів з −1, комплексне число i задовольняє i² = −1, і тому його можна розглядати як квадратний корінь з −1^[1][2]. Єдине інше комплексне число, квадрат якого дорівнює −1, — це −i оскільки існує рівно два квадратних корені з будь-якого ненульового комплексного числа, що випливає з основної теореми алгебри. В алгебрі кватерніонів — де основна теорема не застосовується — які містять комплексні числа, рівняння x² = −1 має нескінченно багато розв'язків.

Піднесення до степеня ненульового дійсного числа можна розширити до цілих від'ємних чисел. Приймемо, що x⁻¹ = 1/x, тобто, ототожнимо піднесення до степеня −1 зі знаходженням оберненого числа. Тоді це визначення можна поширити на цілі від'ємні числа, зберігши правило піднесення до степеня x^ax^b = x^{(a + b)} для дійсних ${\displaystyle a}$ і ${\displaystyle b}$.

Піднесення до від'ємного цілого степеня можна поширити на обернені елементи кільця, визначивши x⁻¹ як мультиплікативне обернене до x.

Показник −1 біля назви функції, не означає, що слід взяти (поточково) обернені значення цієї функції, а є позначенням оберненої функції. Наприклад, sin⁻¹(x) є позначенням функції арксинуса, а загалом f ⁻¹(x) позначає функцію, обернену до f(x).

• У розробці програмного забезпечення −1 є зазвичай початковим значенням для цілих чисел і також використовується, щоб показати, що змінна не містить корисної інформації.
• −1 пов'язане з тотожністю Ейлера, оскільки e^iπ = −1.