|
75-мм протитанкова гармата Pak 97/38
Pak 97/38 (нім. 7,5 cm Panzerjägerkanone 97/38) — німецька 75-мм протитанкова гармата, що використовувалася вермахтом та військами країн Осі за роки Другої світової війни. Гармата являла собою комбінацію ствола від французької 75-мм гармати Matériel de 75 modèle 1897, оснащеної швейцарським дуловим гальмом і встановленої на кареті німецької 50-мм протитанкової гармати Pak 38, здатної стріляти трофейними французькими та польськими боєприпасами. Разом з невеликою вагою, хорошою рухливістю та відмінними протитанковими характеристиками протитанкових снарядів (достатньо для пробивання броні Т-34 у більшості випадків; бічна броня КВ також могла бути пробита), зробило гармату гідною протитанковою зброєю. Водночас, її головним недоліком була низька дульна швидкість. ІсторіяЗ перших днів німецько-радянської війни, зіткнувшись на Східному фронті з проблемою недостатньої ефективності власної протитанкової артилерії в боротьбі з сучасними радянськими середніми Т-34 та важкими танками типу КВ-1 і КВ-2, німці в терміновому порядку розпочали до розробки більш ефективних протитанкових гармат. Пріоритетом у проєктуванні стала розробка потужнішої протитанкової гармати Pak 40, яка лише у листопаді 1941 року почала надходити на озброєння сухопутних військ вермахту. Зважаючи на брак протитанкових засобів, було прийнято рішення тимчасово до насичення військ новою протитанковою гарматою використовувати в якості таких гармат трофейні французькі de 75 modèle 1897. Тисячі таких артилерійських систем, а також значна кількість боєприпасів було захоплено вермахтом у Польщі і Франції, тільки французькі арсенали дали Німеччині близько 5,5 мільйонів снарядів. Але в оригінальному вигляді гармати de 75 modèle 1897 розробки французької фірми Schneider ще 1897 року були малопридатні для боротьби з сучасними танками. Основні проблеми були пов'язані з тим, що гармата мала застарілий лафет без підресорювання, кут горизонтального наведення обмежувався у 6° і швидкість транспортування на зчепленні лише 10-12 км/год. Крім того, гармати мали відносно короткий ствол і низьку початкову швидкість, і, відповідно, недостатньо високу бронбійність каліберним снарядом. У 1942 році на озброєння підрозділів вермахту було передано 2854 гармати, в 1943 році — ще 858 одиниць[1]. Крім цього, в 1943 році надійшло 160 одиниць Pak 97/40. В подальшому через прийняття на озброєння нових потужних протитанкових гармат виробництва Pak 97/38 було зупинене. Для забезпечення снарядами було розгорнуто масове виробництво боєприпасів.
Влітку 1942 року Pak 97/38 були вперше застосовані в бойових умовах. Незважаючи на помірну ефективність та жорстоку віддачу, він залишався на озброєнні до кінця війни. Інтенсивність використання цих гармат можна проілюструвати з доповідей про використані боєприпаси: 37 800 кумулятивних снарядів HL.Gr. в 1942 році і 371 600 в 1943 році. За станом на 1 березня 1945 року вермахт мав 145 гармат Pak 97/38 і FK 231 (f), хоча лише 14 перебували в бойових підрозділах протитанкової артилерії на фронті. Експериментально 10 стволів із щитами були встановлені на шасі радянського легкого танка Т-26, в результаті чого транспортні засоби отримали позначення 7,5 см Pak 97/38 (f) auz Pz.740 (r). Ці самохідні гармати служили в 3-й роті 563-го протитанкового дивізіону, перш ніж 1 березня 1944 року їх замінили на Marder III. Цей тип протитанкових гармат також перебував на озброєнні країн Осі. У ході «Війни-продовження» фінська армія активно використовувала їх у боротьбі з бронетехнікою РСЧА. У 1940 році фіни придбали у Франції 75-мм польові гармати, але були розчаровані їхніми показниками, і в 1943 році вони досягли згоди з Німеччиною щодо їхньої модернізації до стандартів Pak 97/38. У березні — червні 1943 року було перероблено 46 одиниць. Сім гармат було втрачено в бою, решта залишилися на озброєнні після війни і були списані лише в 1986 році. У жовтні 1942 року п'ять-шість гармат були поставлені піхотним дивізіям румунської 3-ї та 4-ї польових армій. З 1942 року дев'ять дивізій італійської 8-ї армії мали у складі своїх артилерійських полків протитанкову батарею із шести гармат Pak 97/38. Італійське позначення було Каноне да 75/39. До листопада 1942 року 2-га угорська армія мала на озброєнні 43 Pak 97/38. Боєприпаси
Зброя схожа за ТТХ та часом застосування
Див. також
Примітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 75-мм протитанкова гармата Pak 97/38
Бібліографія
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
