ARA San Martín (1898)

Броненосний крейсер «Сан-Мартін»
ARA San Martín
Крейсер «Сан-Мартін»
Служба
Тип/клас	Броненосний крейсер типу «Джузеппе Гарібальді»
Держава прапора	Аргентина
Належність	Військово-морські сили Аргентини
На честь	Хосе де Сан-Мартін
Корабельня	Cantiere navale fratelli Orlando, Ліворно
Закладено	1895 рік
Спущено на воду	25 травня 1896 року
Введено в експлуатацію	25 квітня 1898 року
Виведений зі складу флоту	18 грудня 1935 року
Статус	проданий на злам у 1947 році
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	6 840 т
Довжина	110 м
Ширина	18,2 м
Осадка	7,1 м
Бронювання	пояс - 80-152 мм барбети - 150 мм бойова рубка - 152 мм башти - 152 мм
Технічні дані
Рухова установка	24 парові котли 2 парові машини
Потужність	13 000 к.с.
Швидкість	20 вузлів
Дальність плавання	6 000 м миль при 10 вузлах
Екіпаж	448
Озброєння
Артилерія	4 x 203-мм гармати «254/40» 10 x 152-мм гармат «QF 6 in/40» 6 x 120-мм гармат «QF 4.7-inch Mk I – IV» 10 x 57-мм гармат «QF 6» 8 кулемети Максима
Торпедно-мінне озброєння	4 x 457-мм торпедних апарати

«Сан-Мартін» (ісп. ARA San Martín) — броненосний крейсер типу «Джузеппе Гарібальді» Військово-морських сил Аргентини кінця XIX — першої третини XX століття.

Наприкінці XIX століття Італія розпочала розробку броненосних крейсерів типу типу «Джузеппе Гарібальді» для протидії флоту імовірного супротивника — Франції. У рамках цієї програми у 1895 році на верфі «Cantiere navale fratelli Orlando» був закладений крейсер, який знову отримав назву «Варезе» (італ. Варезе)

У цей час стосунки між Аргентиною ти Чилі загострились через територіальні суперечки через Патагонію. Флот Аргентини значно поступався флоту Чилі, і щоб компенсувати це відставання, було вирішено закупити декілька крейсерів в Італії. Одним з таких кораблів став «Варезе». Він був перейменований на «Сан-Мартін», на честь національного героя Аргентини, борця за незалежність Хосе де Сан-Мартіна.

Корабель був спущений на воду 25 травня 1896 року, будівництво було завершене 25 квітня 1898 року. Корабель прибув до Аргентини 6 листопада того ж року і тоді ж був включений до складу флоту.

Для бронювання крейсера використовувалась броня Гарві. У силовій установці використовувались застарілі вогнетурбні циліндричні котли, оскільки аргентинські машинні команди не мали досвіду експлуатації нових типів котлів.

На випробуваннях корабель розвинув швидкість 19,8 — 20,1 вузлів при потужності силової установки 13 200 — 13 880 к.с.

Артилерія головного калібру складалась з чотирьох спарених 203-мм гармат «203/40», універсальна 152-мм артилерія розміщувалась в казематах, а 120-мм в щитових установках на верхній палубі.

Після вступу у стрій крейсер «Сан-Мартін» брав участь у навчаннях флоту у 1902 році, де виконував роль флагмана першого морського дивізіону. Він доставив у Сантьяго комісію, яка вела мирні переговори з Чилі стосовно територіальних суперечок.

Крейсер залишався флагманом до 1911 року. У 1919 році брав участь у придушенні повстання робітників під час «Трагічного тижня».

З 1920 року крейсер став навчальним кораблем, згодом кораблем берегової охорони. У 1926 році він був модернізований, його вугільні котли були замінені на нафтові. Планувалось також модернізувати артилерію, залишивши лише 203- і 120-мм гармати, але ці плани не були реалізовані.

8 грудня 1935 року корабель був виключений зі списків флоту і розібраний у 1947 році.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
• Энциклопедия крейсеров 1860—1910 / Ю. Ю. Ненахов. — М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2006. — 464 с. — (Библиотека военной истории) ISBN 985-13-4080-4 (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ARA San Martín (1898)

• Історія крейсера «Сан-Мартін» (ісп.)