|
Agusta A129 Mangusta
Агуста А129 «Мангуст» (англ. Agusta A 129 «Mangusta») — ударний вертоліт, розроблений італійською фірмою Агуста (зараз підрозділ AgustaWestland). Перший ударний вертоліт, який був повністю розроблений і виготовляється в Західній Європі. Історія створення і виробництваІталійська армія висловила потребу в легкому розвідувальному та протитанковому вертольоті в 1972 р. Західна Німеччина висловила потребу в аналогічній машині. Розпочалась спільна робота італійської Агуста та західнонімецької MBB. Однак, спільна робота завершилась на етапі підготовки. Спочатку, Агуста досліджувала можливості створення нової машини на основі A109[3], але вирішила створити повністю нову машину. Проектування A129 було розпочате в 1978 р.[4] Перший з 5 прототипів A129 здійснив перший політ 11 вересня 1983, а п'ятий протип — в березні 1986 р. Італія замовила 60 одиниць А129[3]. В 1986 р. уряди Італії, Нідерландів, Іспанії, та Великої Британії підписали меморандум про порозуміння, для розробки поліпшеної версії А129 з назвою «Спільний європейський вертоліт Тонал» (англ. Joint European Helicopter Tonal, «Тонал» — назва божества Ацтеків). Цей вертоліт повинен був мати потужніші двигуни, нову роторну систему, складні шасі, покращені сенсори та потужніше озброєння. Однак, в 1990 р. проект розвалився, коли Велика Британія та Нідерланди вирішили придбати AH-64 Apache. Іспанія придбала Eurocopter Tiger. Експортна версія, A129 International (A129I), дешевша та має більшу ударну силу та оновлену авіоніку. Після злиття італійської Agusta і британської Westland Helicopters в AgustaWestland в 2007 р. вертоліт змінив назву з A129I на AW129. A129 може уражати наземні цілі, броньовані автомобілі, танки, вести розвідку, здійснювати супровід та атаку повітряних цілей. Для ураження танків та інших броньовиків призначені ракети Hellfire, TOW або Spike-ER. Також А129 може нести 81-мм або 70-мм некеровані ракети. На турелі під носом встановлена триствольна 20-мм гармата M197. Для ураження повітряних цілей призначені ракети Stinger або Mistral. A129 обладнаний автономною системою навігації та нічного бачення. В 2007 р. компанія AgustaWestland виграла турецький тендер ATAK (англ. Attack and Tactical Reconnaissance Helicopters) на ліцензійне виробництво 51 ветольотів AW129 для турецької армії[2]. Вартість контракту оцінюється в $2.7 млрд. Угода передбачає можливість збільшити кількість випущених вертольотів до 91 одиниці[5]. Серійні T-129B і T-129 EDH, ліцензійні версії вертольота AW129, повинні надійти в турецьку армію в 2012—2018 рр.. T-129 EDH є спрощеною модифікацією T-129B і позбавлений можливості використовувати всю номенклатуру озброєння основного варіанту ударного вертольота. T-129 EDH здійснив перший політ у вересні 2011[6]. У 2012 збройні сили Туреччини отримають 4 Т-129 і 5 одиниць в 2013[7]. Конструкція вертольота  Агуста А129 «Мангуст» був розроблений в 1982 р. для задоволення потреб італійської армії в легкому багатоцільовому розвідувальному вертольоті. На ньому вперше була встановлена повністю комп'ютеризована комплексна система управління, що передбачає контроль за нею екіпажем. А129 має звичайне тандемне розташування крісел (пілот ззаду, трохи вище; стрілець — попереду і нижче), знімні крила з двома пілонами для підвіски озброєння і досить витончений, невеликих розмірів фюзеляж, що робить цю машину малопомітною. Конструкція фюзеляжу на 45 % складається з композитних матеріалів. При проектуванні машини був максимально використаний американський досвід забезпечення живучості вертольота в бойових умовах. Зокрема забезпечена невразливість лопатей несучого гвинта при одиночному ураженні 12.7-мм кулею в будь-яку частину лопаті (із забезпеченням можливості продовження польоту не менше 30 хв. Після поразки), і обмежено, невразливість (несучого гвинта, паливної системи) при ураженні 23-мм осколково-фугасним запальним (ОФЗ) снарядом зенітної установки ЗУ-23. Головний редуктор, як і всі агрегати трансмісії спроектовані стійкими до враження бронебійними кулями 12,7-мм і може працювати 30 хв при відсутності змащення[8]. Бронювання вразливих агрегатів зведено до мінімуму за рахунок застосування надлишкових елементів в системі управління, спеціальної компонування критичних до уразливості агрегатів, протектованих (таких, що самозатягуються) паливних (заповнені сітчастим пінополіуретаном) і масляних баків і трубопроводів[8]. Броня використовується в кабіні для захисту екіпажу. Бронюється підлога кабіни, за деякими даними, в кабіні встановлені ударостійкі крісла Martin Baker зі зсувними бічними броньових панелей з композитної броні, розраховані на одиночне влучення 12,7-мм кулею при обстрілі з нижньої півсфери[9]. Переднє плоске лобове кулестійке скло[10]. Є броньована перепона між двигунами для виключення можливості ураження двох двигунів одним пострілом[8]. ЕксплуатаціяПерший з п'яти прототипів А129 був оснащений двома ТВД Роллс-Ройс Gem Mk2-1004D і зробив перший політ 11 вересня 1983. А перші 15 вертольотів з 60 замовлених військовим відомством Італії, повинні були надійти на озброєння італійської армії в кінці 1987. Однак через затримку, пов'язану з доопрацюванням різних систем, перші 5 машин армія отримала тільки в жовтні 1990. У 1993 р. вертольоти «Мангуст» брали участь в операціях з підтримки «блакитних касок» ООН в Македонії, Сомалі та Анголі. 12 машин знаходяться в Афганістані. МодифікаціїУ виробництві
Військові позначення
Тактико-технічні характеристики Наведені характеристики відповідають модифікації A 129C. Джерело: Jane's, 2004. Основні характеристики
Льотні характеристики
Озброєння
2 × 7,62 мм або 12,7 мм кулемети або 20 мм підвісні артилерійські установки
Перебуває на озброєнні
Примітки
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Agusta A129 Mangusta
|
||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
