Моторний вагон розробив Франтішек Кржіжік (англ.František Křižík), а виробляли його на машинобудівній фабриці Ringhoffer-Werke[de] у Празі. Перші два вагони (40.001; 40.002) виготовили 1903, наступні два (40.003; 40.004) відповідно 1905, 1908. Вагони різних років дещо відрізнялись між собою. Спочатку вагони працювали на постійному струмінапругою 1.4 кВ. Вагони встановили на двох двовісних візках з спільним приводом (Bо'Bо’).
Після завершення СВ1 локальна залізниця відійшла 1918 до новоствореної Чехословацької залізниці (ČSD), де вагони отримали позначення M 400.001-004. При реконструкції 1929 вагони перевели на напругу 1,5 кВ. Вагони знову ґрунтовно перебудували у 1931/32 та 1937/38 роках, коли вагон M 400.004 списали. Решту використовували для пасажирських перевезень до 1953 року. Із запровадженням 1956електровозів серії E 422.0[de] відмовились від використання вагонів М 400.002 (1961) і 400.003 М (1974). Вагон M 400.001 відновили на шасі M 400.003. Його ґрунтовно модернізували 1971 з встановленням нової системи гальмування, фар, пантографа. З того часу він використовується як музейний транспортний засіб Технічного музею Праги, регулярно здійснюючи рейси по давньому маршруту.
Verzeichnis der Lokomotiven, Tender, Wasserwagen und Triebwagen der k. k. österreichischen Staatsbahnen und der vom Staate betriebenen Privatbahnen nach dem Stande vom 30. Juni 1917, 14. Auflage, Verlag der k. k. österreichischen Staatsbahnen, Wien, 1918 (нім.)
Karl Gölsdorf: Lokomotivbau in Alt-Österreich 1837—1918, Verlag Slezak, Wien, 1978. ISBN 3-900134-40-5(нім.)
Johann Blieberger, Josef Pospichal: Enzyklopädie der kkStB-Triebfahrzeuge, Band 4: Die Reihen 83 bis 100, Schmalspur- und nicht mit Dampf betriebene Bauarten. bahnmedien.at, 2011, ISBN 978-3-9502648-8-3(нім.)
