SIM-картка

SIM-картка, сім-картка (від англ. Subscriber Іdentification Мodule, укр. Ідентифікаційний модуль абонента) — це мобільна смарт-картка, що вставляється в будь-який пристрій, який використовує мобільний зв'язок (мобільний телефон, смартфон, модем та ін.). Карта призначена для ідентифікації абонента в мережі свого та інших мобільних операторів за допомогою номера телефону. Визначити оператора можна за кодом (2 цифри на початку номера, не враховуючи нуль: наприклад, +380931234567, де код 93 вказує, що цей номер належить мобільному оператору Lifecell). Сама ж карта ідентифікується за допомогою алгоритму та таємного коду, що записаний в пам'яті картки. Крім ідентифікації картка служить для дешифрування голосу та телекомунікаційних сигналів. Крім того, картка має внутрішню пам'ять для зберігання контактів, SMS-повідомлень та іншої інформації.

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2012)

• SIM-картка (подається у форматі повнорозмірної SIM, з якої можна видавити Mini, Micro або ж Nano-SIM)
• Тримач сім-картки з нанесеними на нього PIN-кодами та PUK-кодами та іншою корисною інформацією від мобільного оператора зв'язку
• Скріпка ― деякими операторами рухомого зв'язку вона може надаватись в комплектації для встановлення або швидкої заміни SIM-картки одразу ж після купівлі стартового пакета. Відносна якість такого виробу ― низька, та підпадає під категорію «одноразових».
• Інструкція абонента щодо використання стартового пакету мобільного зв'язку
• Умови та тарифи стартового пакету
• Пластикове або картонне упакування, (без захисної плівки але обов'язково з фірмовим пломбуванням у місці відкриття)
• Захисна плівка з контролем цілісності

• SIM-картки
  • повнорозмірна SIM — застарілий стандарт картки, що використовувалась у перших моделях мобільних телефонів;
  • mini-SIM — поширений тип SIM-карти для мереж GSM^[1], майже цілком витіснений micro-SIM і nano-SIM (станом на 2019);
  • micro-SIM — тип SIM-карти для мобільних пристроїв — смартфонів або комунікаторів (наприклад: перші iPad, перші iPhone, Nokia N9), поступово витісняється nano-SIM (станом на 2019);
  • nano-SIM — сучасний тип SIM-карт для смартфонів або комунікаторів (наприклад, iPhone 5)^[2];
  • eSIM — найсучасніший тип SIM-карт, емуляція SIM-карти за допомоги вбудованої мікросхеми. Поширений у нових моделях смартфонів і розумних годинників.
• USIM — для мереж LTE (мережа 4G)^{[джерело?]};
• R-UIM — для мереж CDMA2000 (мережа типу CDMA/TDMA)^{[джерело?]}.

Під час випуску SIM-карта отримує чотиризначний цифровий PIN-код, який записується на карту, а також передається абоненту разом з картою. Телефон запитує PIN-код при кожному включенні для того, щоб отримати доступ до даних на SIM-картці. Зазвичай SIM-карта дозволяє відключити перевірку PIN-коду при увімкненні телефону. Після цього всі функції SIM-карти стають доступними одразу після включення і завантаження телефону.

Якщо PIN-код тричі поспіль ввести неправильно, SIM-карта переходить на тимчасове блокування і може бути розблокована тільки за допомогою введення персонального коду PUK1, який також передається абоненту разом з картою. Якщо PUK-код не вдається ввести правильно за десять спроб, то SIM-карта заблокується суворо і потребує заміни.

Якщо SIM-картка не вставлена ​​в телефон, або якщо не введений правильний PIN-код, то можливість телефонувати в мережі відсутня, за винятком виклику екстрених служб (номер 112 або 911). Усі інші функції у більшості телефонів при цьому зазвичай блокуються (це не стосується смартфонів і комунікаторів).

ICCID (англ. Integrated Circuit Card Id). Власне цей код друкується на SIM-карті. ICCID визначається у відповідності до стандарту E.118 ITU-T (сектор в складі ITU). У відповідності до цього ж стандарту довжина ICCID — 19 цифр:

• 2 цифри — Major Industry Identifier (ідентифікатор індустрії, по ISO/IEC 7812-1), для SIM-карт завжди 89;
• 1-3 цифри — телефонний код країни (по E.164), 380 для України тощо;
• 2-4 цифри — код емітента (загальна сумарна довжина цього і попереднього полів не може перевищувати 5 цифр);
• 11 цифр — виначається оператором при виробництві карти за власними правилами;
• 1 цифра (остання) — контрольна цифра, обчислена по алгоритму Луна.

Перші 7 цифр ICC ID називаються Issuer Identification Number (ідентифікаційний номер емітента, IIN), і видаються ITU кожному оператору зв'язку, котрий планує випуск SIM-карт. Наприклад, IIN «Київстар» — 89 380 03.

З 2016 року для операторів мобільного зв'язку з'явилася можливість автоматичної повторної активації SIM-карток, термін дії яких сплив^[6].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SIM-карта

• IMSI
• Телефонна картка
• Туристичні SIM-карти
• USIM-карта