Short SC.7 Skyvan (р/н C—FARA) в аеропорту Глостершир, Англія. Один з небагатьох літаків цього типу, які станом на 2024 рік досі перебувають в експлуатації[1][2].
Через характерний зовнішній вигляд Skyvan отримав такі прізвиська як «Сарай» (англ.«Shed»)[6] чи «Літаюча коробка для взуття» (англ.«Flying Shoebox»)[7], та незважаючи на це літак мав попит на ринку і був цілком успішним. Концепція та ідеї, що були реалізовані в цьому літаку, знайшли свій подальший розвиток в моделях Short 330, Short 360 та Short C-23 Sherpa[4].
Історія
Створення
Перший прототип, вже з турбогвинтовими двигунами Turbomeca Astazou II
У 1958 році компанія Short Brothers викупила у Фредеріка Джорджа Майлза[en] (колишній власник збанкрутілої Miles Aircraft[en]) креслення і дані, зібрані під час випробувань прототипу Hurel-Dubois Miles HDM.105[en], створеного на базі Miles Aerovan[en]. Short Brothers відмовились від реалізації оригінальної концепції прототипа HDM.105, яка відзначалась дуже великим відносним подовженням крила[b], натомість спираючись на отримані дані, вони розробили власний проєкт універсального суцільнометалевого літака під назвою Short SC.7 Skyvan[9]. Завдяки відносно просторому фюзеляжу і великому вантажному люку літак набув популярності серед авіакомпаній, що виконували перевезення вантажів.
Складання Short SC.7 Skyvan почалося 1960 року на заводі Short Brothers на території аеропорту Сіденхем. Перший прототип, оснащений двома шестициліндровими опозитнимиавіаційними двигунами Continental O-520[en] потужністю 390 к. с. (приблизно 290 кВт) кожен, здійснив свій перший політ 17 січня 1963 року. Згодом, 1963 року, замість поршневих двигунів на перший прототип було встановлено турбогвинтові Turbomeca Astazou II[en] потужністю 390 кВт кожен[10].
Другий прототип (перший літак другої серії) спочатку був оснащений турбогвинтовими двигунами Turbomeca Astazou X потужністю 497 кВт кожен, але згодом в серійному виробництві використовували вже Turbomeca Astazou XII потужністю 510 кВт. Двигуни Turbomeca Astazou мали певні температурні обмеження, що зменшувало їх ефективність на великих висотах чи в спекотному кліматі[11]. Тому починаючи з 1968 року, у виробництво було запущено Skyvan третьої серії, на яких використано турбогвинтові двигуни Garrett AiResearch TPE331 потужністю 533 кВт. Загалом до завершення виробництва в 1986 році було виготовлено 153 Skyvan (включно з прототипами)[12][13].
Експлуатація
З моменту своєї появи Short SC.7 Skyvan користувався значним попитом. Літак експлуатувався в 47 країнах, застосовувався цивільними операторами і перебував на озброєнні багатьох армій світу[14][15]. Ці літаки неодноразово застосовувались у воєнних конфліктах, деякі з машин були знищені в результаті бойових дій. Найбільший досвід застосування Skyvan в умовах бойових дій мають повітряні сили Оману. Оман закупив 16 літаків цього типу і дуже активно використовував їх під час другої половини війни в Дофарі. Оманські Skyvan під керуванням британських пілотів у відставці використовувались з віддалених гірських злітних майданчиків, які мали дуже обмежені розміри (деякі не перевищували в довжину 320 метрів). Літаки експлуатувалися в умовах значної запиленості повітря, високих температур, сильних вітрів і під інтенсивним вогнем супротивника. Потреба в літаках була настільки великою, що в певні періоди Skyvan здійснювали до 2000 вильотів на місяць, кожен літак за день міг здійснювати 8-9 вильотів. Оманські Short SC.7 Skyvan відносились до модифікації 3М і могли брати на борт до 2,5 тонн вантажу, вони здійснювали перевезення солдат, боєприпасів, позашляховиків Land Rover та безлічі інших вантажів. Завдяки широкому люку вантажного відсіку троє людей могли завантажити чи вивантажити автомобіль на борт літака всього за 15 хв. Не менш важливою місією для цих літаків була евакуація поранених із зони бойових дій[13]. Персонал повітряних сил Оману називав ці літаки — п'ятитонними хвилястими папугами[15].
Вантажна кабіна Skyvan з піднятою рампою
Також пройшли через війну 5 Short SC.7 Skyvan берегової охорони Аргентини. Вони брали участь у Фолклендській війні, де виконували транспортні, пошукові, розвідувальні та рятувальні польоти. Два з п'яти літаків було знищено під час бойових дій. Один літак було знищено на землі ударами британської корабельної артилерії. Другий було втрачено в результаті успішної спецоперації[en] британських сил спеціального призначення[16].
Достеменно відомо, що принаймі один з аргентинських Skyvan використовувався для здійснення Польотів смерті, під час брудної війни. Згодом цей літак декілька разів перепродавали, проте на початку 2023 року він повернувся назад в Аргентину. Його планують перетворити на музейний експонат в меморіальному комплексі Простір пам'яті, пропагування та захисту прав людини (ісп.Espacio para la Memoria y para la Promoción y Defensa de los Derechos Humanos)[17].
Незважаючи на солідний вік планерів, Short SC.7 Skyvan досі продовжують використовуватися для перевезень вантажів на короткі відстані, аерофотографування чи для стрибків з парашутом. Канадська компанія Questor Surveys переобладнала два літаки для аерогеологічних досліджень. Організація Collier Mosquito Control District з США використовує Skyvan для розпилення хімікатів з повітря з метою боротьби з москітами[13][18].
Станом на липень 2009 року в експлуатації перебувало 39 літаків Short SC.7 Skyvan, які використовувались наступними експлуатантами: Pink Aviation Services, Sonair, Swala Airlines, Transway Air Services, Deraya Air Taxi, Layang Layang Aerospace, Macair Airlines, Malaysia Air Charter, Olympic Airways, Pan Malaysian Air Transport, Wirakris Udara, CAE Aviation, Deltacraft, Invicta Aviation, Advanced Air, Allwest Freight, Era Alaska, GB Airlink, North Star Air Cargo, Skylift Taxi Aereo, Skydive Arizona, Skydive DeLand, Skydive Perris, Sydney Skydivers, SkyForce Piotrków Trybunalski, Skydive Pennsylvania, Summit Air, Eagle Air, Sustut Air, Ryan Air Services, Nomad Air, Aalto University, Skykef[19][20].
Станом на лютий 2024 року нараховується 19 літаків Short SC.7 Skyvan, які продовжують літати, незважаючи на солідний вік планерів. Переважна більшість з них, 16 з 19, експлуатується на території США. Майже половина з них, 7 з 16, використовується на дропзонах США для здійснення парашутних стрибків. Активними експлуатантами Short SC.7 Skyvan є як приватні особи, так і організації: Airborne Support Group, North Star Air Cargo, Pink Aviation Services, Skydive Arizona, Summit Air, United States - Collier Mosquito Control District, Win Aviation[21][22][23].
військові оператори
цивільні оператори
колишні експлуатанти
Військові
На початок 2024 року Гаяна залишається останньою країною, армія якої має на озброєнні два літаки Short SC.7 Skyvan[24]. Проте в минулому літаки цього типу були затребувані в багатьох арміях світу. Перелік країн, які мали Skyvan на озброєнні своїх армій доволі великий[15][21]:
Двомоторний суцільнометалевий підкосний[ru]високоплан з негерметичним фюзеляжем і Н-подібним хвостовим оперенням[25]. Характерною рисою цього літака є дебелий фюзеляж майже квадратної форми в поперечному перерізі. Люк вантажного відсіку виконано у формі рампи, що може відкриватися в польоті. Фюзеляж, внаслідок своєї коробкоподібної форми і широкого плаского днища, працює як несучий корпус[en], створюючи в польоті певний відсоток підіймальної сили, що в комплексі з розвинутою механізацією крила значно покращує льотні характеристик літака. Шасі триопорне з носовим колесом, в польоті не прибирається. Силова установка складається з 2 турбогвинтових двигунів (модель двигуна залежить від модифікації літака). Серійно літаки оснащувалися трилопатевими повітряними гвинтами змінного кроку Hartzell HC-B3TN-5/T10282H, проте частину літаків згодом переобладнали іншими модифікаціями повітряних гвинтів, серед яких зустрічались чотири-, п'яти- і навіть семилопатеві[26].
Основні характеристики
Характеристики наведені для найбільш масової модифікації літака Skyvan серії 3[27].
Екіпаж: 1-2 особи
Висота вантажного відсіку: 1,98 м
Ширина вантажного відсіку: 1,98 м
Довжина вантажного відсіку: 4,88 м
Пасажиромісткість: до 19 пасажирів
Довжина: 12,21 м
Висота: 4,60 м
Розмах крил: 19,79 м
Площа крила: 35,12 м²
Вага порожнього: 3331 кг
Максимальна злітна вага: 5670 кг
Місткість палива: 1109 л
Двигуни: 2 × Garrett AiResearch TPE-331-2-201A, потужністю 533 кВт кожен
Повітряні гвинти: 3-лопатеві Hartzell HC-B3TN-5/T10282H зі змінним кроком гвинта
Льотні характеристики
Параметри вказані для модифікації літака з двигунами Garrett AiResearch TPE-331-2-201A та нормальної злітної маси[27].
Максимальна швидкість (на висоті 3000 м): 324 км/год
Skyvan серії 3 — Літаки оснащені турбогвинтовими двигунами Garrett TPE331. Основна і наймасовіша серія, включала в себе декілька дрібніших модифікацій
Skyvan серії 3A — Літаки серії 3, сертифіковані для експлуатації зі збільшеною злітною масою
Skyvan серії 3M — Військово-транспортний варіант серії 3A, пристосовані для скидання з повітря вантажів і парашутистів
Skyvan серії 3M-200 — Військово-транспортний варіант серії 3A, сертифіковані для експлуатації зі ще більшою злітною масою, ніж Skyvan серій 3A і 3M[e]
Skyliner — Маркетингова назва для літаків серій 3 і 3A, переобладнаних у пасажирські літаки з салоном підвищеного комфорту[f]
Seavan — Маркетингова назва для літаків, переобладнаних у військовий морський патрульний літак[g]
Short Skyvan виявився настільки успішним, що став основоположником цілого сімейства літаків виробництва Short Brothers, які продовжували розвивати концепцію та ідеї, закладені в цей проєкт:
Short 330 — Майже вдвічі більший і потужніший літак, який успадкував всі основні риси, притаманні Skyvan
Short 360 — Ще більший і потужніший літак, з покращеною аеродинамікою і класичним, однокільовим хвостовим оперенням
Short C-23 Sherpa — Військово-транспортний літак, що увібрав в себе всі напрацювання проєктів Short 330 і Short 360
Катастрофи та аварії
За всю історію експлуатації відомо про понад 60 авіаційних інцидентів за участю Short Skyvan, в яких загинуло більше сотні людей.
↑Проєкт літака Hurel-Dubois Miles HDM.105 був дослідницьким. Він передбачав використання крила з екстремально великим подовженням — 20,5[8]
↑На відміну від більш пізніх версій літака мав круглі ілюмінатори салону, відносно тупий ніс фюзеляжу з двома посадковими ліхтарями попереду і приводи керма висоти, які виступали зовні, за межі вертикальних стабілізаторів[26]
↑Ніс фюзеляжу став загостренішим і обтічнішим, посадкові ліхтарі було переміщено у верхню частину підкосів крила. Ілюмінатори салону стали прямокутної форми. Всього побудовано 16 літаків включно з другим прототипом. Згодом, вже в процесі експлуатації, частина літаків другої серії були модифіковані до рівня третьої серії[13][26]
↑максимально допустима злітна маса складає 15000 фунтів (близько 6800 кг)[4]
↑Задню рампу замінили на відносно невеликі вантажні двері, окремо зробили пасажирські двері, в задній лівій частині фюзеляжу, салон було розраховано на 22 пасажира[4][26]
↑На літаки встановлювалась РЛС та додаткове навігаційне обладнання[4]
_LPL_28APR64_(6925479033).jpg)
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_en_la_ex_ESMA_-_Berna_Gait%C3%A1n_Otar%C3%A1n_-_02.jpg)
.jpg)
