Vought SB2U Vindicator

Vought SB2U Vindicator
Призначення:	палубний пікіруючий бомбардувальник
Перший політ:	4 січня 1936
Знятий з озброєння:	1945
Період використання:	1937–1944
На озброєнні у:	ВМС США КМП США ВМС Франції
Розробник:	Vought
Виробник:	Vought
Всього збудовано:	250
Конструктор:	Рекс Бейсел
Екіпаж:	2 особи
Максимальна швидкість (МШ):	402 км/год
Бойовий радіус:	1020 км
Бойова стеля:	8350 м
Довжина:	10,36 м
Висота:	3,12 м
Розмах крила:	12,8 м
Площа крила:	28 м²
Порожній:	2121 кг
Споряджений:	2868 кг
Максимальна злітна:	3301 кг
Двигуни:	1 × Pratt & Whitney R-1535-96
Тяга (потужність):	825 к.с.
Підвісне озброєння:	454 кг бомб
Кулеметне озброєння:	2 × 7,62-мм авіаційних кулемети Browning М1919
Vought SB2U Vindicator у Вікісховищі

Воут SB2U «Віндікейтор» (англ. Vought SB2U Vindicator) — палубний пікіруючий бомбардувальник виробництва американської авіакомпанії Vought. Знаходився на озброєнні військово-морських сил США та військово-морських сил Франції на початку Другої світової війни.

В 1934 році почалась розробка нового палубного пікіруючого бомбардувальника для заміни застарілих біпланів. Проєкт компанії Vought, який розроблявся під керівництвом Рекса Бейсела, був суцільнометалевим монопланом (обшивка крил і хвостової частини — полотняна), з шасі яке прибиралось. Перший прототип, оснащений двигуном R-1535-78^[en] потужністю 700 к.с., піднявся в повітря 4 січня 1936 року Спочатку механізм бомбометання з піке мав реалізуватись через зміну кроку гвинта на від'ємний, але такий підхід виявився невдалим. Наступний варіант з встановленням повітряних гальм зверху центроплана теж був неефективним, і в результаті для гальмування при бомбометанні з піке мали використовувати випуск шасі, яке було перепроектовано для цього. Цей варіант теж був далекий від ідеального, при випуску шасі літак ривком відводило від цілі, і прицільним могло вважатись бомбометання з піке не більше 30°.

В цьому плані проєкт Vought, який отримав військове позначення XSB2U-1, значно програвав конкуренту Nortrop XBT-1^[en], який міг скидати бомби з кутів до 70°, але в цей час Nortrop перебував в дуже складному фінансовому положенні (згодом його купить Douglas) і флотське командування вирішило все ж видати замовлення Vought. Навіть аварія першого прототипа XSB2U-1 20 серпня 1936 року не змінила думку військових і вже в жовтні того ж року було укладено контракт на побудову 54 серійних літаків SB2U. Загалом до 1941 року було виготовлено 250 SB2U.^[1]

• SB2U-1 — оснащувався 14-и циліндровим двигуном Pratt & Whitney R-1535-96 потужністю 825 к.с. З травня 1937 року було виготовлено 54 літаки.
• SB2U-2 — змінено бортове обладнання. З серпня 1938 по червень 1939 року було виготовлено 58 літаків.
• SB2U-3 — оснащувався двигуном R-1535-102, аналогічної потужності. З січня 1941 року було виготовлено 57 літаків.
• V-156F — експортний варіант для Франції на базі SB2U-2, окрім зміненого обладнання і озброєння отримав повітряні гальма на верхній поверхні крила. З червня 1939 року було виготовлено 40 літаків.
• V-156B1 — теж виготовлявся для Франції, але через капітуляцію останньої надійшов на озброєння ВПС Британії під позначенням Chesapeake Mk.I. З лютого 1941 року виготовлено 50 літаків.

На озброєння ВМС США «Віндікейтори» почали надходити в грудні 1937 року, і до 1941 року вже активно замінялись на SBD Dauntless, і в грудні залишались на озброєнні тільки в чотирьох розвідувальних ескадрильях авіаносців «Восп» і «Рейнджер», які діяли в Атлантичному океані. Вони використовувались для патрулювання, аж до осені 1942 року, коли були замінені на сучасніші літаки.

Окрім ВМС «Віндікейтори» надійшли на озброєння корпусу морської піхоти, зокрема в ескадрилью VMSB-241, що базувалась на Мідвеї. 4 і 5 червня вони взяли участь в битві, двічі намагаючись завдати ударів по японському флоту, але жодного попадання досягнуто не було. Після Мідвею «Віндікейтори» використовувались тільки як навчальні.

В Франції V-156 було оснащено ескадрильї AB1 і AB3 флотської авіації. До початку німецького наступу в квітні 1940 року, вони вже були освоєні екіпажами і готувались до перекидання на авіаносець «Беарн», але через початок активних дій залишились на суші. Початок бойових дій був не найкращий, 10 травня 1941 року на аеродромі було знищено 15 V-156 ескадрильї AB3, а перший бойовий виліт відбувся тільки 16 травня. В той день 9 літаків з AB1 змогли знищити міст через канал Бевеланд в Нідерландах. З наступного дня V-156 продовжували використовуватись проти переправ і німецьких військ. 26 травня відновила свою боєздатність ескадрилья AB3, але вже 4 червня її було відведено на південь Франції, де з 10 червня вона почала діяти проти італійських військ. 24 червня в обидвох ескадрилей залишилось тільки 7 боєздатних літаків, які було відведено в Алжир.

В Королівських ВПС Великої Британії Chesapeake використовувався виключно для навчання аж до червня 1944 року.^[1]

Дані з Ударная авиация Второй Мировой — штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы^[2]

Стрілецьке

• Курсове:
  • SB2U-1/2 — 1 × 7,62-мм кулемет
  • SB2U-3 — 1-2 × 12,7-мм кулемети
  • V-156F — 2 × 7,5-мм кулемети
  • V-156B1 — 2 × 12,7-мм кулемети
• Захисне:
  • SB2U-1/2, V-156F/B1 — 1 × 7,62-мм кулемет
  • SB2U-3 — 1 × 12,7-мм кулемет

Бомбове

• SB2U-1/2/3 — 454 кг бомб
• V-156F — 300 кг бомб
• V-156B1 — 681 кг бомб

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vought SB2U Vindicator