Ігор Баранько (фр.Igor Baranko, англ.Igor Baranko; 7 квітня1970(19700407), Київ, УРСР) — український, французький та американський коміксист. Серед його найвідоміших коміксів — серії «Піфітос: щойно віднайдена незнана поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer»), «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost»), «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps»), «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»).
В оригіналі українською Баранько створив три комікси у 1993 році: «Повернення Мамая» (1993), «Святослав і вікінг» (1993), та «Мамай-змієборець. Кіква» (1993). В перекладі українською були видані наступні комікси: «Максим Оса» (2011, 2016 та 2020), «Скеггі Згуба» (2018), та «Імператор океану» (2020 під назвою «Орда»)
Народився 7 квітня 1970 у Києві. З дитинства захоплювався образотворчим мистецтвом. Відвідував художню школу. Вперше комікси потрапили юному Бараньку до рук у 7 років — це були комікс «Про вавельського дракона і принцесу Ванду» (пол.O Smoku Wawelskim i królewnie Wandzie) польського художника Гжегожа Росинського (пол.Grzegorz Rosiński) та комікс про африканські пригоди «Корто Мальтезе[en]» (серія «Ефіопіана», фр.Les Ethiopiques) італійського коміксиста Х'юго Пратта[en] (італ.Hugo Pratt) французькі переклади якого друкувалися у газеті «Хуманіте» (фр.l'Humanité) Комуністичної партії Франції й потрапили до рук Баранька.[1][2] Графічний стиль обох авторів - і Росинськогоі Пратта - мали надзвичайно глибокий вплив на юного Баранька.[3]
Після закінчення художньої школи у 1988 році, два роки проходив строкову службу у радянській армії, навчився маршувати та ненавидіти усі армії всесвіту.[4][1] Після демобілізації у 1990 році вирушив мандрувати Сибіром та Центральною Азією для медитації та самопізнанні, зокрема подорожував та жив у Бурятії, Туві, та Таджикистані. Ці мандри сформували світогляд Баранька та пізніше відтворилися у його мистецькій творчості.
У 1991 році Баранько повернувся до України і почав активну художню кар'єру. У 1991 році у одній з українських газет було надруковано його ілюстрацію до оповідання американського детективіста 1930-х років Дешилла Геметта.[5] У 1993 році вийшло кілька українських коміксів Баранька, зокрема «Повернення Мамая», «Святослав та вікінг», та «Мамай-змієборець. Кіква». Аби пробитися у комікс-індустрію, Баранько розсилав свої роботи в усі відомі європейські видавництва й певні успіхи він таки мав. Зокрема, комікс-стрічку «Небезпека» з циклу «Шизоїди» надруковано у листопаді 1997 у словенському фензині «Стріпбурек» у спецвипуску «Комікси за проіржавілою Залізною завісою», присвяченому східноєвропейським коміксам.[6] Перше ж комерційне замовлення на комікс закордоном було у 1998 році з Ісландії, але видати комікс (робота над яким була завершена) так і не вдалося оскільки ісландського замовника звільнили.
У 1999 році виграв зелену карткуСША й наступного року переїхав жити та працювати в Америку. У 2000 починає працювати у Лос-Анджелесі як коміксист. Пізніше Баранько зізнався що робити кар'єру коміксиста в Америці йому було дуже непросто: «більшість комікс-видавництв скаржилися що мій стиль „занадто європейський“».[4] Серед оригінальних коміксів Баранька, які вийшли в США найвідомішими є «Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» (2001, «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» та «Скеггі Згуба» (2002—2003, «Skaggy the Lost») що вийшли в американському видавництві SLG Publishing. До цього як «Піфітос» так і «Скеггі Згуба» вже виходили в польському перекладі у 1999—2001 роках в польському журналі коміксів AQQ.[7]
У 2003 році на Сан-Дієгському КоміКоні зустрів представників французького видавництва Les Humanoïdes Associés, представники якого нещодавно відкрили своє представництво в США у 1998 році, й відтоді розпочинається співробітництво Баранька з цим відомим видавництвом. У цей період Баранько розпочав співпрацю з відомими коміксистами з Франції: Алехандро Ходоровським, Жаном-П'єром Доне[en], та Енкі Білалом[en] й у 2003—2011 роках у видавництві Les Humanoïdes Associés виходять найвідоміші комікси Баранька: «Імператор океану» (2003—2004, «L'Empereur-Ocean»), «Знищувач 17: Трилогія Еліси» (2003—2007, «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis»), «Танок Часу» (2005—2006, «La Danse Du Temps») та «Єгипетські принцеси» (2007—2011, «Les Princesses Égyptiennes»). У бельгійському видавництві Joker-Horizont вийшов культовий комікс Баранька «Максим Оса» (2008—2009, «Maxym Osa»).
Після трьох років проживання в США та професійного становлення як коміксист у 2004 році повернувся в Україну.[5][4] У 2011 році нагороджений дипломом Ukraine-Europe-2011, щорічною відзнакою від вебпорталу Ukraine-Europe, з нагоди виходу українського перекладу коміксу «Максим Оса».[8][9] У 2011 році також увійшов до складу журі українського кінофестивалю короткометражного кіно «Відкрита ніч».[10] У тому ж 2011 році, разом з Олексієм Чебикіним та Максимом Паленком бере участь у мистецькому соціальному проекті анімаційної студії «Червоний собака» під назвою «Стрічка Мьобіуса», що мав на меті віддати пошану й данину класику французькому коміксисту Жану Жиру, відомого під псевдонімом Мьобіус.[8]
У цей період бере активну участь у популяризації коміксів в Росії, зокрема як лектор бере участь у різноманітних російських заходах присвячених мальованим історіям. У 2009 та 2011 році на фестивалі коміксів у Росії «Комміссія»[ru] Баранько отримує нагороди Гран-сценаріо (за комікс «Шпигунські мережі») та Альбом Року (за комікс «Максим Оса»).[11] У грудні 2011 року у Москві Баранько провів телеконференцію-лекцію про комікси та вперше представив свій новий комікс «Епсилон» у «Комікс центрі візуального мистецтва російської державної бібліотеки для молоді».[12]
У 2013 році переїхав жити та працювати у Азію в Таїланд, де разом з іншим українським коміксистом Олексієм Чебикіним та російським кришнаїтським гуру Свамі Авадгутом (Георгієм Аїстовим) працює над масштабним графічним проектом на основі індійського епосу Махабхарата.[4][13]
Твори
Комерційні комікси
Комерційні комікси окремими виданнями
Комерційні комікси що були надруковані окремими виданнями та у яких Баранько був автором текстів, художником або обома заразом.
«1410000» та «Червоний капелюх» / «Czerwona czapka» (2010, Narodowe Centrum Kultury) автор тексту: Ґжеґож Януш[15][16][17] комікс увійшов до збірки з нагоди 600-ліття битви при Грюнвальді
Французькою
«Вторгнення» / «L'Invasion» (2002) вперше надрукований у Métal Hurlant # 2 (135) (вересень-жовтень 2002)[18] автор тексту: Алєхандро Ходоровський
«Імператор океану», «L'Empereur-Ocean» (2003—2004, Humanoïdes) у 2004 трилогія видана омнібусом в англ. перекладі під назвою «Орда» / «The Horde»; пізніші омнібус видання друкувались під назвою «Джихад» / «Jihad»
Орда / «La Horde» (2003)
Реінкарнація / «Réincarnation» (2003)
Гробниця / «Le tombeau» (2004)
«Знищувач 17: Трилогія Еліси» / «Exterminateur 17: La Trilogie Ellis» (2003—2007, Humanoïdes) автор тексту: Жан-П'єр Доне[en]
«Альянс» / «L'Alliance», 2003
«Повернення до Еліс» / «Retour à Ellis», 2004
«Сльози крові» / «Les Larmes de sang», 2007
«Танок Часу» / «La Danse Du Temps» (2005—2006, Humanoïdes) у 2011 році перевидано одним томом французькою у твердій палітурці під назвою «Шаманство» / «Chamanismes»
«Поцілунок змії» / «Le baiser du serpent» (2005)
«Зброя демонів» / «L'arme des demons» (2006)
«Три королеви без обличчя» / «Les trois reines sans visage» (2006)
« Руїни Ахтетона Том. 1 — Сонячні дні» / «Les ruines d'Akhétaton Vol. 1 — Les jours ensoleillés» (2007) у 2010 році перевиданий під назвою «Єгипетські принцеси Том 1» / «Les Princesses Égyptiennes Vol. 1»
«Сімсони Комікс представляє Барта Сіпсона» / «Simpsons Comics Presents Bart Simpson» (2000, Bongo Entertainment, Inc) — Баранько був пензлярем для номерів #2, #5 серії
«Дань Барта у зоопарку» / «Bart's Day At The Zoo» (2000, #2)
«Справа висячих черевиків» / «The Case Of The Hanging Shoes» (2001, #5)
«Піфітос: Щойно знайдена невідома поема Гомера» / «Pifitos: A Newly Found Unknown Poem of Homer» (2001, SLG Publishing)
«Інкал» / «The Incal» (2001, Humanoids Publishing) це англійський переклад французького коміксу-приквелу «Перед Інкалом» / «Avant l'Incal»: автор тексту: Алєхандро Ходоровський; автори малюнків: Зоран Яньєтов[en] / Жану Жиро; з восьми номерів серії Баранько був лише автором малюнку на обкладинці #4, #5, та #6
«Скеггі Згуба» / «Skaggy the Lost» (2002—2003, SLG Publishing) — у чотирьох частинах (у 2005 перевидано одним томом англійською у твердій палітурці під назвою «Skaggy the Lost»)
Російською
Більшість з наступних комікс-історій російською ніколи не видавалися окремими виданнями й були оприлюднені у 2008—2012 роках на особистому блозі автора на baranko.blogspot.com.
III-тє місце. За комікс «У колі ворогів» (пол. «Otoczony przez wrogów»). Міжнародний фестиваль коміксів у місті Лодзь (1999). Польща[20][40][41]
Гран-сценаріо. За комікс «Шпигунські мережі» (рос. «Шпионские сети»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2009). Росія[11]
Альбом Року. За комікс «Максим Оса» (рос. «Максим Оса»). Московський міжнародний фестиваль мальованих історій ім. Наталії Монастирьової. «Комміссія»[ru] (2011). Росія[11]
Дипломом Ukraine-Europe. З нагоди виходу коміксу «Максим Оса» у перекладі українською мовою. «Perspectives-ukrainiennes» (2011). Україна[9]
↑згодом передрукований у різних збірках зокрема французькою у збірці «Верескливий астерої» / «Astéroïde hurlant» (2006, Humanoïdes), англійською у збріці «Вересклива планета Алєхандро Ходоровського» / «Alexandro Jodorowsky's Screaming Planet» (2011, Humanoids); Також у 2008 році переклад турецькою вийшов в #2 (2008) турецького комікс-журналу Doğan Kardeş
