Вулиця Полковника Гегечкорі Кременчук
Вулиця Полковника Гегечкорі на початку
Місцевість	є межею Центру на північному заході
Район	Автозаводський
Назва на честь	Полковника Олега Гегечкорі
Колишні назви
Весела, 1905 року[1]
Загальні відомості
Протяжність	1,2 км
Координати початку	49°04′04″ пн. ш. 33°23′43″ сх. д. / 49.067652° пн. ш. 33.395305° сх. д. / 49.067652; 33.395305
Координати кінця	49°04′22″ пн. ш. 33°24′36″ сх. д. / 49.072896° пн. ш. 33.410089° сх. д. / 49.072896; 33.410089
Номери телефонів	(код міста 0536 для шестизначних номерів та 05366 - для п'ятизначних) 3-1X-XX, 3-2X-XX, 3-7X-XX
Транспорт
Рух	двобічний
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники	пам'ятна дошка В. С. Висоцькому
Медичні заклади	шкірно-венерологічний диспансер[2]
Поштові відділення	Укрпошта 39605
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Полковника Гегечкорі у Вікісховищі

Ву́лиця Полковника Гегечкорі — одна з вулиць Кременчука. Протяжність близько 1200 метрів.

Вулиця розташована в центральній частині міста. Починається з берега Дніпра та прямує на північний схід, де входить у вул. Шевченка.

Проходить через наступні вулиці (з початку до кінця):

• Богдана Хмельницького
• Небесної Сотні

Вулиця названа на честь полковника Збройних сил України Олега Гегечкорі.

• Буд. № 34 — шкірно-венерологічний диспансер^[2].
• Буд. № 4 — відділення зв'язку № 5^[3].

Вулиця була закладена у 1774 р. відповідно першого регулярного плану міста від садиби військового шпиталю на сучасній вулиці Богдана Хмельницького до міського кордону, що проходив по сучасній вулиці Небесної Сотні. У 1805 р. на місці шпиталю будують тюремний замок, від якого і починається вулиця, яка невдовзі отримує назву Весела. Вона збільшується разом із ростом міста, і вже у першій половині ХІХ ст. досягає берега Кривої Руди. У цей час вулиця забудовується переважно одноповерховими мазанками, у яких мешкали бідні міщани, робітники солдати.

Були на Веселій вулиці й дешеві трактири, шинки та публічні будинки.

У другій половині ХІХ ст. на вулиці з’являються промислові підприємства. І. Немець будує паровий млин, який з часом стане найбільшим у місті борошномельним товариством «І. Немець та сини». Працювало на млині близько 100 людей. У 1913 році на базі підприємства виникає «Південно-Руське борошномельної та лісопильної справи акціонерне товариство», де працювало вже понад 200 людей.

• Раніше на вулиці знаходились кабаки, трактири та публічний будинок^[1].

• Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука / А. М. Лушакова, Л. І. Євселевський. — Видання друге, перероблене і доповнене. — Кременчук: Вид-во «Кременчук», 2001. — 224 с. (рос. мовою).