Сколіоз

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2019)

Сколіоз
Рентгенограма
Спеціальність	ортопедія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	FA70.1
DiseasesDB	26545
MeSH	D012600
Scoliosis у Вікісховищі

Сколіо́з (англ. scoliosis, походить від грец. σκολιός — «викривлення») — захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі. Процес формування сколіотичної деформації — це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення. Приблизно у 80 % усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.

Сколіоз може починатися в будь-якому віці. Найчастіше він зустрічається в період швидкого зростання — у віці від 6 до 24 місяців, 5 — 8 років, 11 — 14 років життя^[1]

Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров'я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об'єму грудної клітки і черевної порожнини.

Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіотичної хвороби, ступеня виразності викривлення тощо.

Сколіоз хребта поділяється на такі групи: 1. Залежно від походження:

1.  — сколіози міопатичного походження (як наслідок патології розвитку м'язової тканини і зв'язок)
2.  — сколіози неврогенного походження (як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті)
3.  — диспластичні сколіози (аномалії розвитку хребців і ребер)
4.  — рубцеві (обумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта)
5.  — ідіопатичні (походження невідоме)
6.  — посттравматичні (як наслідок перенесених травм хребта, грудної клітки, таза, кінцівок)

2. За формою викривлення хребта сколіоз поділяється на:

• С-подібний (з однією дугою викривлення хребта),
• S- подібний (з 4-ма дугами),
• Z- подібний (з 3-ма дугами)

3. За локалізацією викривлення:

• шийно — грудний (вершина викривлення на рівні Th4 — Th5);
• грудний (вершина викривлення на рівні Th8 — Th9);
• грудопоперековий (вершина викривлення на рівні Th11 — Th12);
• поперековий (вершина викривлення на рівні L1 — L2);
• попереково-крижовий (вершина викривлення на рівні L5 — S1);
• комбінований.

4. За зміною статичної функції хребта:

• компенсована (урівноважена) форма сколіозу;
• некомпенсована (неврівноважена) форма сколіозу.

5. Рентгенологічна класифікація (згідно з наказам МО України):

• 1 ступінь сколіозу. Кут 1° — 10°.
• 2 ступінь сколіозу. Кут 11° — 30°.
• 3 ступінь сколіозу. Кут 30° — 50°.
• 4 ступінь сколіозу. Кут > 50°.

6. За зміною ступеня деформації:

• нефіксований (нестабільний);
• фіксований (стабільний).

7. За клінічним процесом:

• непрогресуючий сколіоз;
• прогресуючий сколіоз.

8. За часом виникнення:

• вроджені;
• набуті;
  • Ідіопатичний сколіоз за віком
    • інфантильний 0-2 роки
    • ювенільний 3-9 років
    • підлітковий 10-17 років
    • сколіоз дорослого >18 років^[1]

9. За ступенем поширеності:

• тотальні;
• часткові.

10. Сколіози поділять також на:

• прості (що мають 1 дугу);
• складні (2 або 3 дуги).

• Нерівномірне хвилеподібне прискорення росту
• Спадковість
• Наявність плоскостопості
• Захворювання суглобів
• Одноманітне носіння портфелю в одній руці
• Збільшення ваги тіла
• Слабкість м'язів
• Невірно підібрані меблі для навчання (сидіння)
• Постійне перенавантаження певних м'язів ^{[джерело?]}

У відпрацьованій європейській практиці відповідно до тяжкості сколіозу як економічно ефективні лікувальні заходи застосовуються: спеціалізована антисколіозна гімнастика' (гімнастика за методикою Катаріни Шрот) або аналогічні їй «дихальні» гімнастики, витягування хребта, інтегративна кінезотерапія, корсетотерапія різноманітними корсетами за принципом Еббота-Шено або операція, що фіксує хребет за допомогою металевих конструкцій й аутотрансплантатів, т. з. спонділодез або «fusion»-закріплення.

Серед нових терапій добре себе зарекомендувала ударно-хвильова терапія. УХТ — це вплив на організм за допомогою акустичних хвиль низької частоти (не доступної для людського вуха) і високої інтенсивності. Хвилі швидко проходять крізь м'які тканини (м'язи) і рідини (кров і лімфа), запускаючи процеси регенерації. Опір м'яких тканин цим хвилям невеликий, на відміну від кісток і хрящів. Тобто, хвилі УХТ не травмують м'які тканини, проходять як би «крізь них», а доходячи до кісткової і хрящової тканин починають «діяти», розбиваючи патологічні утворення (нарости, шипи), камені.

• У Сокалі Львівської області з 1969 року діє загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей хворих на сколіоз.
• У Харківській області існує комунальний заклад «Харківський санаторний навчально-виховний комплекс № 13» для дітей із проблемою сколіозу.
• У Полтаві діє дитячий санаторій для дітей із порушенням опорно-рухового апарату.

• Викривлення хребта // К. С. Терновий. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 226.

• Фонарева М. И. Справочник по детской лечебной физкультуре.-Л.:Медицина, 1983. — 360с. (рос.)
• Козлова Т. В. Физкультура для всей семьи. — М.: Физкультура и спорт, 1990. — 463 с., ил. — ISBN 5-278-00312 (рос.)

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.