Цезароліт

Цезароліт
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Csà[2]
Nickel-Strunz 10	4.FG.10
Інші характеристики
Названо на честь	Giuseppe Raimondo Pio Cesàrod[3]
Цезароліт у Вікісховищі

Цезароліт (англ. cesarolite; нім. Zesarolit m, Cesarolith m) — мінерал, водний оксид свинцю та манґану.

Названий на честь бельгійського мінералога Г.Цезаро (G.R.P. Cesaro), H.J. Buttgenbach, C.Gillet, 1920.

Хімічна формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком: 3MnO₂PbO•H₂O.
• 2. За Г.Штрюбелем та З. Х. Ціммером: PbMn₃O₇•H₂O.
• 3. За «Горной энциклопедией» PbMn₆O₁₂•2H₂.
• 4. За «Fleischer's Glossary» (2004): PbH₂Mn₃O₈.

Склад у % (з родовищів Тунісу): MnO — 42,65; Pb — 36,29; H₂O — 3,30; O — 13,26.

Домішки: Al, Fe, Na та ін. метали. Аналог — коронадит (PbMn₈O₁₆). Форми виділення: пухкі сіросталеві комірчасті маси, які нагадують кокс, соскоподібні кірочки. Густина 5, 29. Твердість 4,5-5,0. Блиск тьмяний до напівметалічного. Зустрічається в Тунісі (родов. Сіді-Аморбен-Салем).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цезароліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Цезароліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

• Webmineral — Cesàrolite [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.]