|
Іржавець (поема)
«Іржа́вець» — поема Тараса Шевченка, написана у другій половині 1847 року в Орській фортеці. Перший історичний твір Шевченка, написаний на засланні. Історія написанняПоема датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 року та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 року по 11 травня 1848 року в Орській фортеці. Орієнтовно: кінець червня - грудень 1847 року, Орська фортеця. Первісний автограф невідомий. Після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), Шевченко переписав поему з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 10 до сьомого зшитка за 1846-1847 роки). Частину тексту між рядками 60-64, ймовірно, з обережності, не переписав і позначив лише крапками:
Згодом, ймовірно, у 1857 році, наприкінці заслання в Новопетровському укріпленні, поет дописав назву поеми «Іржавець» і вніс виправлення в рядки 2, 4, 6. Однак текст, позначений крапками між рядками 60-64, не відновив. 14 березня 1858 року, перебуваючи в Москві, Шевченко переписав поему з багатьма виправленнями, деякими переробками і датою «14 марта» з «Малої книжки» до «Більшої книжки». Зокрема, додав текст рядків 60-64. Перша публікаціяВперше поема надрукована у 1867 році, у «Кобзарі», виданому на кошти російського видавця Дмитра Кожанчикова (це було на той час найбільш повне видання «Кобзаря», укладене Миколою Костомаровим та Григорієм Вашкевичем), з великими скороченнями, зробленими з цензурних міркувань (в рядках 6-20, 57-63, 66-75, 77-78, 91-92, 99-100; рядок 90 подано інакше: замість «Пречистії сльози» — «І на Україну»). Повністю вперше поема надрукована в празькому виданні «Кобзаря» 1876 року (більш розширений «Кобзар», який містив багато раніше не друкованих творів поета). ПоетикаУ поемі Шевченко майже дослівно використав окремі рядки пісень «Та ще хмілю, хмілю», «Запорожці, небожата! Пшениця не жата», «Ой полети, полети, да чорная галко», «У Глухові у городі». Хоча в літературі «Іржавець» інколи називають віршем, на поемну, до того ж ліро-епічну, особливість твору вказує чергування наративних і ліричної частин. Це ліро-епічна поема на історичну тему із залученням прийомів композиції думи та історичної пісні[1]. Поема поділяється на 5 фрагментів, відмінних між собою і за фольклорними джерелами, і за співвідношенням літературних та фольклорних елементів, і за художнім часом, а також ритмікою. СюжетВ основі поеми — суспільно-політичні події в Україні після Полтавської битви, переходу гетьмана Івана Мазепи і кошового Костя Гордієнка на бік Карла XII, знищення Запорізької Січі військом Петра I та втечі козаків до володінь кримського хана. Шевченко докоряє Петру I та його воєводам за жорстокість і гноблення українського народу. Як і в поемах «Сон» і «Великий льох», поет згадує загибель багатьох козаків на будівництві Петербурга, каналів і укріплень. В основу сюжету твору покладено легенду про чудотворну ікону Іржавецької Богоматері, що знаходилася в селі Іржавець і плакала з жалю над долею України. В іншому варіанті цю легенду згадано в поемі «Великий льох». Ікона зберігалась в іржавецькій Троїцькій церкві і у 20-х роках XX століття, там її сфотографував Сергій Маслов[2]. Значення деяких слів поемиІржавець (або Ржавиця) — село Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської імперії (тепер — село Прилуцького району Чернігівської області України). Фастовський полковник — Семен Палій, фастівський і білоцерківський полковник, один із ватажків визвольної боротьби на Правобережній Україні проти польських загарбників. Прилуцький полковник — Ґалаґан Гнат Іванович, чигиринський і прилуцький полковник. ...На нове горе-Запорожжя. — так Шевченко називає Олешківську Січ. Оніміли з переляку Сліпі небораки. — мова йде про те, що кобзарі не складали й не виконували пісень про те, що діялось після поразки шведів під Полтавою: у тому числі через те, що церква оголосила анафему Мазепі та його прихильникам. ...Як дзвонили у Глухові... — із 1708 року Глухів став резиденцією гетьманів Лівобережної України. Як погнали на болото Город будовати. — мова йде про те, як за наказом Петра I козаків і селянську бідноту зганяли на будівництво Петербурга. Як діточки на Орелі Лінію копали... — на річці Орелі (лівій притоці Дніпра) будувалася лінія укріплень, для роботи зганяли козаків і селян[3]. Примітки
Джерела У Вікіджерелах є
Information related to Іржавець (поема) |
|||||||||||||||||||||||||||||||
.png)
