Анрі Барбюс

Анрі Барбюс
Henri Barbusse
Ім'я при народженні	фр. Adrien Gustave Henri Barbusse[1]
Народився	17 травня 1873(1873-05-17)[2][3][…]  Аньєр-сюр-Сен, Франція[2]
Помер	30 серпня 1935(1935-08-30)[5][2][…] (62 роки)  Москва, СРСР[5]  ·пневмонія
Поховання	Пер-Лашез[6] і Grave of Henri Barbussed
Країна	Франція[7]
Діяльність	письменник, журналіст, сценарист, біограф, прозаїк-романіст, політик, художник, поет, історик
Заклад	Юманіте, Monde (review)d, Q3226004? і Le Populaired
Мова творів	французька
Magnum opus	Вогонь[d]
Членство	Академія наук СРСР, Російська академія наук, Q2868038? і Amsterdam-Pleyel groupd
Партія	Французька комуністична партія
У шлюбі з	Hélyonne Mendèsd
Автограф
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Гонкурівська премія (1916) Конкур женераль
Анрі Барбюс у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Анрі Барбюс (фр. Henri Barbusse; 17 травня 1873, Аньєр — 30 серпня 1935, Москва) — французький письменник-марксист, журналіст. Почесний іноземний член Академії Наук СРСР (1933). З 1923 — член Французької комуністичної партії.

Автор роману «Вогонь» (Le Feu, 1916), статей «Світло з безодні» (1920), «Маніфест інтелектуалів» (1930), «Росія» (1930), збірок новел «Пригоди», «Правдиві історії» (1928).

У своїх творах пропагував комунізм, висловлював підтримку політики СРСР і Сталіна особисто.

Помер під час візиту до Радянського Союзу 30 серпня 1935 року в Москві. Похований в Парижі на кладовищі Пер-Лашез.

Народився 17 травня 1873 року у містечку Аньєр (нині Аньєр-сюр-Сен). Батько хлопчика був провінційним журналістом. Після закінчення Сорбонни, Барбюс починає літературну діяльність.

У 1895 році письменник видає першу збірку віршів «Плакальниці», яка одразу ж отримує схвальні відгуки тогочасних декадентів.

У 1903 році виходить у світ роман «Благаючі», у якому переважають песимістичні настрої. У романі «Пекло» (1908 рік) Барбюс вже використовує реалістичні методи опису дійсності.

У Франції напередодні Першої світової війни насаджуються шовіністичні ідеї та прославляється війна. З початком війни, Анрі Барбюс йде на фронт у складі французьких військ. Саме війна змінює його світосприйняття назавжди. Барбюс намагається, як журналіст побачити війну своїми власними очима, тому відхиливши запропоноване місце у штабі вирушає прямо на фронт.

Своєрідним щоденником фронтового життя є «Листи з фронту», які Барбюс надсилав своїй дружині протягом двох років. Якщо на початку війни, письменник вважав, що треба йти на подвиги заради перемоги та соціального визволення, то пізніше він відхиляє ці думки і вважає війну неприпустимою. Пізніше цей фронтовий щоденник стане матеріалом для найвідомішої книги Барбюса — «Вогонь».

Ось що він пише у одному із листів:

« Цей безперервний прояв героїзму відбувається заради цілей, які я вважаю дуже туманними, не пов'язаними з нашим єством і дійсно такими, які суперечать призначенню людини.»

На процесі Самуїла Шварцбарда, який убив Симона Петлюру, Анрі Барбюс заступався за Шварцбарда і був на його боці.

У деяких містах Франції є вулиця Анрі Барбюса.

• Вогонь. Оповідання / Анрі Барбюс. пер. з франц. М. Терещенко, Е. Ржевуцька, І. Дзюб; упоряд., авт. передм. Д. Наливайко — К.: Дніпро, 1969.— 339 с.— (Вершини світового письменства; Т. 4). [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Вогонь.(Щоденник взводу) / А. Барбюс; пер. з фр.: М. Терещенко; вступ. ст.: Д. С. Наливайко. — Київ: Молодь, 1974. — 303 с. — (Шкільна бібліотека). [Архівовано 26 квітня 2015 у Wayback Machine.]

• Барбюс Анрі // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 100. — ISBN 966-692-578-8.

Анрі Барбюс у сестринських Вікіпроєктах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Теми у Вікіджерелах?
	Анрі Барбюс у Вікісховищі?

• Короткий життєпис [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.] (фр.)

Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.