Беатриса (графиня Провансу)

Беатриса
фр. Béatrice de Provence
Народилася	1229[1] або 1234
Померла	23 вересня 1267  Ночера-Інферіоре, Провінція Салерно, Кампанія, Італія
Поховання	Church of Saint-Jean-de-Malte, Aix-en-Provenced
Країна	Франція
Діяльність	феодал
Знання мов	французька
Титул	Count of Provence and Forcalquierd і King Consort of Sicilyd
Рід	Барселонський дім
Батько	Раймон Беренгер IV[2]
Мати	Беатрис Савойська[2]
Родичі	Людовик IX
Брати, сестри	Елеонора Прованська[2], Маргарита Прованська[2] і Sanchia of Provenced[2]
У шлюбі з	Карл I Анжуйський[2]
Діти	Beatrice of Sicily, Latin Empressd, Карл ІІ Анжуйський[2], Єлизавета Сицилійська, Blanche of Anjoud[2], Філіп Сицилійський, Louis d'Anjoud[3] і Robert d'Anjoud[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Беатриса Прованська (фр. Béatrice de Provence; 1229 — 23 вересня 1267) — графиня Провансу і Форкальк'є у 1245—1267 роках. Дружина Карла I Анжуйсього.

Походила з Барселонського дому. Молодша донька Раймона Беренгера IV, графа Провансу і Форкальк'є, та Беатриси Савойської. Народилася 1229 року. 1238 року її оголошено спадкоємицею трону, оскільки у батька не було синів. З цього часу розгорнулася дипломатична боротьба між Німеччиною, Францією і Арагоном щодо укладання шлюбу Беатрис з представниками правлячих домів Гогенштауфенів, Капетингів або Династії Белло відповідно.

1245 року помирає батько, після чого Беатрису оголошено графинею Провансу і Форкальк'є. Під тиском Франції та папи римського Інокентія IV Беатриса 1246 року вийшла заміж за брата французького короля — Карла Анжуйського. Останній оружно змусив противників цього шлюбу — Хайме I, короля Арагону, і Раймунда VII, графа Тулузи, відступити. Разом з тим було домовлено, що у випадку відсутності у Беатриси дітей усі володіння має успадкувати її сестра Санча, а потім спадкоємцем ставав Хайме I.

Беатриса разом з чоловіком невдовзі перебралася до графства Анжу. Невдовзі прованська знать виступила проти чоловіка Беатриси, який фактично перебрав владу в підвладних їй графствах. 1248 року супроводжувала чоловіка в Сьомому хрестовому поході. Тут спочатку була на Кіпрі, потім біля Дамієтти, зрештою в Акрі. Звідси з чоловіком вирушила до імператора Фрідріха II Гогенштауфена, який перебував в Неаполі просити надати допомогу королю Франції, але той відмовився. Слідом за цим Беатриса з чоловіком рушила до Ліона.

Коли вони повернулися до Провансу в 1251 році, вибухнув відкритий бунт, підживлений матір'ю Беатриси, яка вважала, що її зять обмежив її права у Провансі. Але 1252 року заколот було придушено. 1254 року Беатриса з чоловіком перебралася до Парижу, куди вже прибув з Палестини французький король Людовик IX. Тут вступила у конфлікт зі своїми сестрами, що були невдоволені заповітом їх батька. 1259 року заохотила чоловіка погодитися на пропозицію папи римського Олександра IV відібрати в Манфреда Гогенштауфена Сицилійське королівство (за деякими відомостями Беатрису спонукало бажання зрівнятися у статусі зі своїми сестрами). Беатриса допомагала чоловікові Карлу в збиранні війська, заклавши свої коштовності. 1266 року стала королевою Сицилії, але померла вже 1267 року в місті Ночера-Інферіоре.

Чоловік — Карл I, король Сицилії, граф Анжу.

Діти:

• Людовик (1248)
• Бланка (1250—1269), дружина Роберта III де Дамп'єра, графа Фландрії
• Беатриса (1252—1275), дружина Філіппа І де Куртене, імператора Латинської імперії
• Карл (1254—1309), 2-й король Неаполю
• Філіпп (1256—1277), князь Ахейський, одружений з Ізабеллою де Віллардуен
• Роберт (1258—1265)
• Ізабела (1261—1303), дружина Ласло IV Арпада, короля Угорщини

• Davin, Emmanuel (1963). «Béatrice de Savoie, Comtesse de Provence, mère de quatre reines (1198—1267)». Bulletin de l'Association Guillaume Budé. n°2 juin.
• Johnstone, Hilda: France: the last Capetians, in: History of the Medieval World, vol. VI, 1999, pp. 569—607.
• Thierry Pécout, " Celle par qui tout advint: Béatrice de Provence, comtesse de Provence, de Forcalquier et d'Anjou, reine de Sicile (1245—1267) ", Mélanges de l’École française de Rome — Moyen Âge, nos 129-2,‎ 2017