Берингова протока
Бе́рингова прото́ка — протока між материками Євразія та Північна Америка, що сполучає Чукотське море Північного Льодовитого океану з Беринговим морем Тихого океану. Версії виникненняБерингова протока довгий час слугувала цікавою темою досліджень міграції людства через сухопутний міст з Азії до Америки. Сухопутний міст утворився в результаті падіння рівня світового океану і концентрації води в льодовиках й існував декілька тисячоліть тому[1]. Зазвичай цей суходіл зветься Берингія і вважається першою точкою заселення людиною Америки. ГеографіяШирина протоки 86 км, глибина 42 м. З жовтня по липень вкрита дрейфуючою кригою. Між островами Діоміда, що лежать посередині протоки, проходить державний кордон між Росією та США та Міжнародна лінія зміни дат. Історія відкриттяВідкрив Берингову протоку Семен Дежньов у 1648 році. Названо ім'ям мореплавця Вітуса Беринга, який 1728 року пройшов протокою. Терени навколо протоки з американського боку належать до зони перепису населення Ном, з населенням близько 9000 осіб. З російського боку до Чукотського автономного округу із селищем Провідєнія (населення 4500 осіб). Проєкти освоєнняІснують пропозиції щодо будівництва мосту або тунелю через протоку, але через політичні й фінансові проблеми розробки не ведуться. У вересні 2008 була висунута пропозиція щодо будівництва дамби або греблі через протоку[2] задля впливу на льодове становище в Арктиці. Інша пропозиція Diomede Threshold (Діомідова гребля) передбачає пропуск вод річки Юкон через греблю і використання різниці солоності. Дамби святого Лаврентія, яка б з'єднала острів Святого Лаврентія (розташований на 300 км південніше протоки) з берегами Сибіру й Аляски. Це не перша пропозиція щодо будівництва дамби (греблі) через протоку. Див. такожПосилання
Джерела
|