Буйвіл індійський, або азійський буйвіл[1][2], або водяний буйвіл (Bubalus bubalis, syn. Bubalus arnee) — вид ссавців роду буйвіл (Bubalus). Велика тварина родини бикових (Bovidae).
Вид відомий переважно за свійськими (одомашненими) формами. Дикі популяції поширені в Індії, Непалі, Бутані й Таїланді. Дика форма (яку інколи називають «дикий азійський водяний буйвіл») перебуває під загрозою зникнення. Відомі здичавілі популяції буйвола індійського у Північній Австралії.
Буйволів часто використовують як свійських тварин: в Азії, Південній Америці, Африці та Південній Європі. Буйвіл приносить порівняно більшу користь, ніж інша рогата худоба, так як він майже ніякого догляду не потребує і годується такими рослинами, якими нехтують інші домашні тварини.[3] Станом на 2000 рік, за оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у світі утримувалося приблизно 158 млн водяних буйволів, 97 % із них — в Азії[4].
В Україні буйволів утримують на Закарпатті та Львівщині.
Генетичні дослідження
Результати аналізу мітохондріальної ДНК показують, що болотний та річний буйволи були одомашнені незалежно
[5].
Секвенування генів цитохрому b[en] видів Bubalus означає, що буйволи походять щонайменше з двох популяцій, і що річковий і болотний типи диференціюються на повному видовому рівні.
Генетична відстань між двома типами настільки велика, що був запропонований час розбіжності приблизно в 1,7 мільйона років.
Було помічено, що болотний тип має найтісніше споріднення з тамарау північних Філіппін.
[6]
Аналіз ДНК неолітичних останків буйволів у Північному Китаї в 2008 році (раніше використовувався як доказ походження китайського одомашнення) показав, що останки були вимерлими Bubalus mephistopheles[en] і генетично не пов’язані з сучасними одомашненими буйволами.
Інше дослідження 2004 року також дійшло висновку, що останки були дикими зразками.
Обидва вказують на те, що водяні буйволи вперше були одомашнені за межами Китаю
[7][8]
Аналіз мітохондріальної ДНК і однонуклеотидного поліморфізму показує, що болотних і річкових буйволів схрещували в Китаї.
[9]
Аналіз геномів 91 болотних і 30 річкових буйволів показав, що вони відокремилися ще до одомашнення приблизно 0,23 мільйона років тому.
[10]
Примітки
↑Соколов В. Е. Систематика млекопитающих. Том 3. Китообразные, хищные, ластоногие, трубкозубые, хоботные, даманы, сирены, парнокопытные, мозоленогие, непарнокопытные. — Москва: Высшая школа, 1979. — С. 479. — 528 с.
↑Соколов В. Є. П'ятимовний словник назв тварин. Ссавці. Латинська, російська, англійська, німецька, французька / під спільною редакцією ак. В. Є. Соколова. — М. : Рус. яз, 1984. — С. 129. — 10 000 прим.
↑Брем, Альфред (2008 (перевидання -1896)). Жизнь животных (рос.) . СПб. с. 250—255. ISBN978-5-9942-0198-5.
↑Tanaka, K., Solis, C. D., Masangkay, J. S., Maeda, K., Kawamoto, I. Y. and Namikawa, T. (1996). Phylogenetic relationship among all living species of the genus Bubalus based on DNA sequences of the cytochrome b gene. Biochemical Genetics 34: 443–452.
↑Liu, Li; Chen, Xingcan; Jiang Leping (2004). A study of Neolithic water buffalo remains from Zhejiang, China. Indo-Pacific Prehistory Association Bulletin. 24 (Taipei Papers 2): 113—120.
↑Yang, Dongya Y.; Liu, Li; Chen, Xingcan; Speller, Camilla F. (October 2008). Wild or domesticated: DNA analysis of ancient water buffalo remains from north China. Journal of Archaeological Science. 35 (10): 2778—2785. doi:10.1016/j.jas.2008.05.010.
