На загальних виборах у квітні 2019 року партія отримала 10,26% голосів, обравши 24 депутатів та вперше увійшовши до Конгресу депутатів.[28] Пізніше партія пройшла до Європейського парламенту з 6,2% голосів та 3 депутатами, яких після Brexit стане 4. Після цих виборів партія вступила до групи європейських консерваторів і реформаторів та Альянсу консерваторів і реформаторів в Європі. На других загальних виборах року в листопаді Вокс посів третє місце і збільшив кількість депутатів з 24 до 52. [29]
Ідеологія
Vox описується як права партія в межах сімейства радикально-правих. Вокс поєднує націоналізм і нативізм з авторитарним баченням суспільства. Економічна ідеологія є неоліберальною.
Починаючи з акценту на економічно ліберальних позиціях та останніх пропозиціях про раціоналізацію, Вокс змістився до позицій, сумісних із європейським націоналізмом. Вокс відома критикою мультикультуралізму та імміграції з мусульманських країн[30]. але в той же час підтримує імміграцію з країн Латинської Америки з метою збільшення населення Іспанії. Їхня позиція про Європейський Союз характеризується євроскептицизмом.[31] Вони пропонують ліквідувати автономні громади Іспанії. Крім того, Vox прагне повернути Гібралтар під повний контроль Іспанії. [32]
Vox містив деяких колишніх неонацистів у партійних кадрах та списках; деякі з них були виключені з партії або пішли у відставку. У листопаді 2018 року під час партійного заходу в Мурсії лідер партії Сантьяго Абаскаль визначив свою партію як "антифашистську, антинацистську та антикомуністичну".[33]
↑Casals, Xavier (19 січня 2019). Vox habla sobre Vox. Tres libros para conocer el partido. Agenda Pública. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020. Su ideario parece hallarse aún en construcción y tiene como eje vertebrador un ultranacionalismo bélico asociado a la “Reconquista” o a una “Covadonga 2.0”, El partido lo identifica con una visión biológica y palingenética de la patria, la “España viva”, pero también con una cultura de inspiración católica.
↑Álvarez Barba, Yago. Si a HSBC y Goldman Sachs les gusta Vox, a ti no te debería gustar. elsaltodiario.com. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 6 лютого 2020. Diría eso de que “con esto a Vox se le ha caído la careta”, pero es que no creo que Vox se haya puesto nunca caretas que oculten su vertiente neoliberal y de servidumbre a las élites financieras.
↑Nordsieck, Wolfram (2019). Spain. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 6 лютого 2020.
↑Guy, Jack (27 квітня 2019). Spain's far-right is back -- with a difference. CNN. Архів оригіналу за 2 грудня 2019. Процитовано 6 лютого 2020. Torreblanca added that Vox is [...] very liberal economically," rejecting the statist economics of France's National Rally, for example. "I'd say it's a 'neocon' party in the American sense," he added
↑Gil Calvo, Enrique (8 січня 2019). Confrontación. El País. Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 6 лютого 2020. Es el nuevo encuadre de la derecha neocon, [...] desde Bolsonaro a Abascal [...] con Vox
↑ абGonzález-Enríquez, Carmen (14 лютого 2017). The Spanish Exception: Unemployment, inequality and immigration, but no right-wing populist parties(PDF). Elcano Royal Institute: 34. Архів оригіналу(PDF) за 19 грудня 2020. Процитовано 6 лютого 2020 — через elcano. Vox could be described as the first attempt to form a modern right-wing populist party in Spain, with no echoes of the Francoist period. Rather than bank on Francoist nostalgia, the party aimed to attract right-wing voters dissatisfied with Partido Popular policies.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
