Волинське церковно-археологічне товариствоВолинське церковно-археологічне товариство — регіональна громадсько-наукова й просвітницько-краєзнавча організація. Житомирський періодБуло засноване 2 січня 1894 року в Житомирі при Архієрейському домі, статут цього товариства затверджено ще 2 листопала 1893 року Синодом. Біля його витоків стоїть цікава постать Ореста Авксентійовича Фотинського, який у 1892 р. подав волинському архієпископу Модесту записку про необхідність заснування товариства, яке б займалося дослідженням давньої історії Волині. Перед тим, відкриття музею при Волинському єпархіальному давньосховищі відбулося 23 травня 1893 року, завідувачем став Орест Фотинський. Товариство об'єднувало 15 почесних і 42 дійсних членів (В.Антонович, М.Дашкевич, архієпископ Модест (Стрільбицький), житомирський краєзнавець протоієрей Микола Трипільський, О.Фотинський, М.Барський, Я.Гадзинський та ін.). Як результат, вже у 1896 році вийшов перший «Волынский историко-археологический сборник», де було опубліковано ряд ґрунтовних історичних розвідок. На сторінках цього ж збірника О. Фотинський видрукував ряд документальних актів XVI - XVII ст. з архіву Жидичинського монастиря. А вже у 1900 році вийшов другий випуск цього збірника. В 1894-1900 роках побудовано приміщення для самого товариства, його бібліотеки та музею, в Житомирі, на ділянці по вулиці Вільській, котра належала Преображенському собору. Товариство займалося редагуванням та організацією написання церковно-парафіяльних літописів та історико-етнографічних описів парафій Волинської губернії. Як правило, у їх складанні задіювалися парафіяльні священики. За редакцією О.Фотинського було видано два випуски «Волынского историко-археологического сборника» (1896, 1900). З виникненням 1900 року Товариства дослідників Волині поступово втратило своє значення, а 1915 року припинило існування. Луцький періодУ 2010 року неформально Волинське церковно-археологічне товариство відродилося у Луцьку, місцем його діяльності стала Волинська духовна семінарія УПЦ (МП). Неофіційним лідером став протоієрей Федчук Олександр Миколайович. Користувалося архівами особових справ МДА, що знайшло відображення у статті: Фечук О. Гермоген Шиманський: нарис життя викладача Київської духовної семінарії // Київщина: історія рідного краю. Біла Церква, 2023. С. 179-186. Воно видало наступні праці:
Окремі доповіді: 1. Місцеві чинники захоплень храмів УПЦ на Волині та головні причини збереження канонічних парафій в гарячих точках (2019 – 2020 рр.)[1] 2. Участь волинського духовенства у рятуванні єврейського населення в роки німецької окупації. 3. Музичне виховання та кліросний послух у Волинській духовній семінарії (1945–1964) // Історія та сучасність Православ’я на Волині: матеріалиІV науково-практичної конференції (Луцьк, 15–16 листопада 2012 р.). Луцьк, 2013. С. 158–163. 4. Ректор ВДС протоієрей Микола Тучемський // Історія та сучасність Православ’я на Волині: матеріали ІV науково-практичної конференції (Луцьк, 12–14 листопада 2013 р.). Луцьк, 2013. С. 144–151. ПриміткиЛітература
Посилання
|