Вульж

Вульж
Тип	Холодна держакова колючо-рубляча зброя
Історія використання
Оператори	Англія Франція (королівство) Шотландія Священна Римська імперія
Історія виробництва
Розробник	Ім'я не відоме;
Розроблено	Швейцарія Відома з XIV сторіччя
Характеристики
Вульж у Вікісховищі

Вульж (фр. vouge, англ. voulge, від ст.-фр. voulge) — держакова зброя, появу якої в Європі відносять до XIII століття. Існувала водночас з глефою^[1][2]. Можливо, під впливом вульжа в XIV ст. виникла алебарда^[3].

Слово vouge (вживався також варіант voulges) сходить до пізньолат. vidubium, що вважається словом галльського походження. Його можна вивести з іменника *vidu- («дерево», пор. ірл. fid) та іменника, утвореного від кореня *bi- («бити, ударяти»), тобто — «те, чим ударяють по дереву». Спорідненими словами є ірл. fidba («великий кривий садовий ніж»), валл. gwyddif («садовий ніж»), брет. gwif («двозубі вила»). До цього ж кельтського слова сходять такі лексеми в романських мовах, як прованс. vezoig («коса»), гаскон. bezoi, bezoch^[4].

Вульж схожий на глефу, але має помітні відмінності в конструкції^[5]. По-перше, у вульжа кріплення ратища до леза здійснювалося кільцями на рівні двох нижніх третин висоти останнього; у глефи ж застосовувалося втулкове кріплення на кінці ратища. По-друге, лезо вульжа було ширшим і призначалося для рубання, у той час як лезо глефи було вужчим і призначалося для різання. Вульж виглядає іноді як вкорочений по висоті бердиш, або як сікач м'ясника, прикріплений до ратища. Озброєні вульжем вояки називалися «вульже́рами» (англ. voulgiers, фр. vougiers)^[6].

• Держакова зброя
• Алебарда
• Бердиш
• Бойова коса
• Глефа
• Куза
• Лохаберська сокира
• Облоговий ніж
• Полекс
• Совня