Габрусевич Іван Северинович
Іван Северинович Габрусевич (також Ґабрусевич;[1] псевдо: «Гребелька», «Джон», «Зубр», «Іртен», «Северко»; 1902, с. Вільховець, Бережанський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 16 травня 1944, Заксенгаузен, Третій Рейх) — 4-й крайовий провідник ОУН на західно-українських землях (06.1931—03.1932). ЖиттєписНародився на Галичині в родині священика. Дитинство минуло у селі Годів, нині Зборівська міська громада, Тернопільський район, Тернопільська область. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1931). Член ОУН (1929), керівник підреферентури Юнацтва ОУН Крайової Екзекутиви. Створив нелегальну мережу молодіжних націоналістичних груп та організацій для акцій непокори властям; редактор журналу «Юнак». Член Пласту у Львові. Від липня 1931 — крайовий провідник ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ). Діяльність у Німеччині та АвстріїВід 1934 — в Берліні (Німеччина) та Відні (Австрія). Член Проводу ОУН, керівник його референтури ідеологічного вишколу. У 1938 році ОУН отримала у для своїх потреб замок поблизу села Зауберсдорф у районі Вінер-Нойштадту (Австрії) на південь від Відня[2]. За спогадами одного з діячів ОУН Зиновія Книша[3]:
У цьому замку члени ОУН отримали змогу пройти початковий військовий вишкіл. За спогадами учасника вишколу Євгена Стахіва, він містив у собі «теоретичні військові справи, трохи стратегії, міжнародної політики»[4], а також лекції з націоналістичної ідеології, які проводив Іван Габрусевич («Джон»)[5]. Був делегатом ІІ Конференції ОУН у Кракові в лютому 1940 р.[6] Стосунки з П. СудоплатовимВ його кімнаті (приміщення Українського бюра на Мекленбурзькій вулиці) мешкав П. Судоплатов під час перебування у Берліні. Був присутній на першій зустрічі («сходини»[7]) членів ОУН з П. Судоплатовим. Мав конфлікти з ним, одного разу назвав його «большевиком».[1] Друга світова війнаЗаймався організаційною роботою для проголошення 30 червня 1941 Акту відновлення Української держави у Львові. 15 вересня того ж року Габрусевича заарештувало ґестапо; загинув у концтаборі Заксенгаузен. Див. такожПримітки
Література
Посилання
|