Гельмут Бойкеманн

Гельмут Бойкеманн
Народився	9 травня 1894(1894-05-09)  Гамбург, Німецька імперія
Помер	13 липня 1981(1981-07-13) (87 років)  Гамбург, ФРН
Країна	США
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна[1]
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди

Вільгельм Бертольд Гельмут Бойкеманн (нім. Wilhelm Berthold Helmuth Beukemann; 9 травня 1894, Гамбург — 13 липня 1981, Гамбург)— німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

4 травня 1914 року вступив в армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 10 листопада 1938 року — командир 1-го батальйону 89-го піхотного полку, з 13 січня 1940 по 18 серпня 1942 року — 382-го піхотного полку, одночасно з 25 квітня 1941 року командував гарнізоном на острові Лемнос, з серпня 1941 року — в Салоніках. З 15 вересня 1942 по 9 липня 1944 року — командир 75-ї піхотної дивізії, з 4 вересня 1944 року — 539-ї дивізії особливого призначення. 9 травня 1945 року взятий в полон американськими військами. 27 червня 1947 року звільнений.

• Фанен-юнкер (4 травня 1914)
• Фанен-юнкер-єфрейтор (1 серпня 1914)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (2 серпня 1914)
• Фенріх (22 вересня 1914)
• Лейтенант (21 жовтня 1914)
• Оберлейтенант (20 червня 1918)
• Гауптман (1 лютого 1928)
• Майор (1 грудня 1934)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1937)
• Оберст (1 вересня 1940)
• Генерал-майор (1 листопада 1942)
• Генерал-лейтенант (1 травня 1943)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (9 вересня 1914)
  • 1-го класу (23 травня 1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
  • 2-го класу (24 червня 1916)
  • 1-го класу (21 травня 1918)
  • бойова відзнака до хреста 2-го класу (18 червня 1918)
• Ганзейський Хрест (Гамбург; 16 травня 1916)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (17 серпня 1918)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (24 жовтня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років; 2 жовтня 1936) — отримав 3 нагороди одночасно.
  • 1-го класу (25 років)
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє Болгарське царство)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (15 жовтня 1939)
• Сертифікат пошани (1 травня 1941)
• Лицарський хрест Залізного хреста (14 травня 1941)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Орден «За хоробрість» 3-го ступеня, 1-й клас (Третє Болгарське царство)
• Почесний знак болгарської піхоти
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) (1942)
• Нарукавна стрічка «Африка»
• Німецький хрест в золоті (20 січня 1944)

• Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, S. 32.
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, Osnabrück, 1987.

1. ↑ Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371