Гемінга (пульсар)

**Гемінга**
	; Зображення Гемінга та Крабовидної туманності, зроблоне телескопом Фермі
Дані спостереження; Епоха J2000
Сузір’я	Близнята
Пряме піднесення	06h 33m 54.15s
Схилення	+17° 46′ 12.9″
Видима зоряна величина (V)	25.5
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	{{{radial_v}}} км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: {{{prop_mo_ra}}} мас/р ; Схил.: {{{prop_mo_dec}}} мас/р
Паралакс (π)	{{{parallax}}} ± {{{p_error}}} мас
Відстань	815 св. р.; (250 пк)
Абсолютна зоряна; величина (MV)	{{{absmag_v}}}
Інші позначення
	SN 437, PSR B0633+17, PSR J0633+1746

Пульсар Гемінга (англ. Geminga) - нейтронна зоря, розташована приблизно за 250 парсек^[1] (бл. 800 світлових років) від Сонця у сузір'ї Близнят. Його назва є одночасно скороченням від англійського «Gemini gamma-ray source» («джерело гамма-променів у сузір'ї Близнят») та транкрипцією слів gh'è minga («його там не має») з ломбардського діалекту Мілану (вимовляється [ɡɛˈmiŋɡa]).^[2]

Пульсар

Природа Гемінга була абсолютно невідомою протягом 20 років після її відкриття другим маленьким астрономічним супутником (SAS-2) НАСА. Нарешті, у березні 1991 року супутник ROSAT зафіксував періодичність м'якого рентгенівського випромінювання у 0.237 секунд. Таким чином, припускається, що Гемінга є свого роду видом нейтронної зорі — ядром масивної зорі, що вибухнула як наднова близько 300 000 років тому, і яке тепер деградує.^[3]

За однією з теорій, саме цей недалекий вибух був відповідальним за низьку густину міжзоряного середовища в безпосередній близькості від Сонячної системи. Це зона низької щільності називається Місцева бульбашка^[4]. Можливі докази цього включають висновки обсерваторії Аресібо, що місцеві мікрометрові за розміром міжзоряні метеорні частинки ймовірно походять з напрямку цієї зорі^[5]. Однак нещодавно було висловлено припущення, що за низьку щільність більш ймовірно відповідальні кілька наднових в підгрупі В1 рухомої групи Стожари^[6], які стали суперзалишком наднової^[7].

Відкриття та ідентифікація

Гемінга став першим прикладом неідентифікованого гамма-джерела — джерела, яке не могло бути пов'язане з будь-якими об'єктами, відомими на інших довжинах хвиль. Вперше він був помічений як значний надлишок гамма-променів на очікуваному тлі дифузного випромінювання Чумацького Шляху супутником SAS-2 (Фіктел та ін., 1975), а потім супутником COS-B. Група SAS-2 повідомила про пульсацію гамма-сигналу з періодом близько 59 сек, хоча обмежена кількість виявлених гамма-променів (121 протягом чотирьох місяців) привела їх до висновку, що пульсація не була статистично переконливою. Через обмежену кутову роздільну здатність приладу (приблизно в 2,5° на 100MeV) і невелику кількість зафіксованих гамма-променів точне місце розташування джерела було невизначеним, обмеженим лише відносно великим «регіоном помилки». На момент виявлення Гемінга в цьому регіоні були відомі чотири слабкі джерела радіовипромінювання, два залишки наднової зірки на його межі та відома галактика-супутник Чумацького Шляху поруч з ним. Для жодного з цих відомих джерел не було встановлено переконливого зв'язку з джерелом гамма-випромінення, і група SAS-2 припустила, що найбільш ймовірним джерелом таких променів є невідкритий радіопульсар^[8].

Незважаючи на значні витрати часу на спостереження, джерело так і лишалось неідентифікованим протягом всієї ери супутника COS-B; його дані, однак, дозволили виключити заявлену пульсацію в 59 сек. В цей час було висунуто багато припущень про джерело гамма-променів, але його природа залишалася загадкою до визначення кандидата у джерело рентгенівським супутником «Ейнштейн» — 1е 0630+178^[2]. Характеристики джерела рентгенівського випромінювання були унікальні: значна рентгенівська та візуальна світність, не було виявлено радіовипромінювання з допомогою чутливого інструменту масиву радіотелескопів Very Large Array, точкові емісії у візорі «Ейнштейна» дали оціночну відстань у 100 парсек, що поміщало об'єкт у нашій Галактиці. Зв'язок між джерелом гамма- та рентгенівського випромінення не було остаточно визначено до рентгенівського візора супутника ROSAT, який виявив пульсації у 237 мс^[9], які також були помічені для гамма-променів інструментом EGRET^[10] і ретроспективно у даних супутників COS-B та SAS-2.^[11]^[12] Таким чином Гемінга виявилась першим прикладом радіо-тихого пульсара і слугувала ілюстрацією складності пов'язування гамма-випромінювання з об'єктами, відомими на інших довжинах хвиль: для встановлення зв'язку деякі властивості гамма-джерел, такі, як періодичність або змінність, слід виявити у кандидата у джерело на інших довжинах хвиль.

Цей принцип справдився і для Гемінга, коли в нього виявили і радіовипромінювання з тою самою періодичністю 237 мс на раніше недосліджених частотах 100 МГц і нижче^[13].

Власний рух

Власний рух Гемінга становить 178,2 кутових міллісекунд/рік, що відповідає проектованій швидкості 205 кілометрів на секунду.^[1] Це дуже швидко для зорі і зіставне з зорею Барнарда.

Вимірювання частоти

У Гемінга був невеликий збій в кінці 1996 року, з частковою зміною частоті на 6,2 × 10⁻¹⁰.^[14] У 1998 р. дослідження ефемерид до збою припустило, що на частоту впливає рефлекторний рух внаслідок наявності планети малої маси на 5,1-річній орбіті,^[15] однак пізніше було показано, щоб збій був артефактом шуму, що впливає на частоту пульсацій Гемінга, а не справжнім орбітальним ефектом^[14].

Примітки

↑ ^а ^б Faherty, J.; Walter, F. M.; Anderson, J. (2007). The trigonometric parallax of the neutron star Geminga. Astrophysics and Space Science. Т. 308. с. 225. Bibcode:2007Ap&SS.308..225F. doi:10.1007/s10509-007-9368-0.
↑ ^а ^б Bignami, G. F.; et al. (September 1983). An identification for ’Geminga’ (2CG 195+04) 1E 0630+178 - A unique object in the error box of the high-energy gamma-ray source. Astrophysical Journal. Т. 72. с. L9—L13.
↑ Geminga [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Internet Encyclopedia of Science
↑ Gehrels, N.; Chen, W. (1993). The Geminga supernova as a possible cause of the local interstellar bubble. Nature. Т. 361, № 6414. с. 706. Bibcode:1993Natur.361..706G. doi:10.1038/361706a0.
↑ The Sun's Exotic Neighborhood. Centauri Dreams. 28 лютого 2008. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 31 травня 2016.
↑ T. W. Berghoefer, D. Breitschwerdt (2002). The origin of the young stellar population in the solar neighborhood - a link to the formation of the Local Bubble?. Astronomy and Astrophysics. Т. 390, № 1. с. 299—306. arXiv:astro-ph/0205128v2. Bibcode:2002A&A...390..299B. doi:10.1051/0004-6361:20020627.
↑ J. R. Gabel, F. C. Bruhweiler (8 січня 1998). [51.09] Model of an Expanding Supershell Structure in the LISM. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 14 березня 2014.
↑ Thompson, D. J.; et al. (April 1977). Final SAS-2 gamma-ray results on sources in the galactic anticenter region. Astrophysical Journal. Т. 213. с. 252—262. Bibcode:1977ApJ...213..252T. doi:10.1086/155152.
↑ Halpern, J. P.; Holt, S. S. (May 1992). Discovery of soft X-ray pulsations from the gamma-ray source Geminga. Nature. Т. 357. с. 222—224. Bibcode:1992Natur.357..222H. doi:10.1038/357222a0.
↑ Bertsch, D. L.; et al. (May 1992). Pulsed high-energy gamma-radiation from Geminga (1E0630 + 178). Nature. Т. 357. с. 306. Bibcode:1992Natur.357..306B. doi:10.1038/357306a0.
↑ Bignami, G. F.; Caraveo, P. A. (May 1992). Geminga - New Period Old Gamma-Rays. Nature. Т. 357. с. 287. Bibcode:1992Natur.357..287B. doi:10.1038/357287a0.
↑ Mattox, J. R.; et al. (December 1992). SAS 2 observation of pulsed high-energy gamma radiation from Geminga. Astrophysical Journal. Т. 401. с. L23—L26. Bibcode:1992ApJ...401L..23M. doi:10.1086/186661.
↑ Gil, J. A.; Khechinashvili, D. G.; Melikidze, G. I. (1998). Why is the Geminga pulsar radio quiet at frequencies higher than about 100 MHz?. ASP Conference Series. Т. 138. с. 119. Bibcode:1998ASPC..138..119G.
↑ ^а ^б Jackson, M. S.; Halpern, J. P.; Gotthelf, E. V.; Mattox, J. R. (2002). A High-Energy Study of the Geminga Pulsar. The Astrophysical Journal. Т. 578, № 2. с. 935—942. arXiv:astro-ph/0207001. Bibcode:2002ApJ...578..935J. doi:10.1086/342662.
↑ Mattox, J. R.; Halpern, J. P.; Caraveo, P. A. (1998). Timing the Geminga Pulsar with Gamma-Ray Observations. The Astrophysical Journal. Т. 493, № 2. с. 891—897. Bibcode:1998ApJ...493..891M. doi:10.1086/305144.

Fichtel, C. E.; et al. (May 1975). High-energy gamma-ray results from the second small astronomy satellite. Astrophysical Journal. 198: 163—182. Bibcode:1975ApJ...198..163F. doi:10.1086/153590.

Посилання

Spaceflight Now: 'Cannonball pulsar' seen flying across space [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
ESA: Hipparcos pinpoints an amazing gamma-ray clock [Архівовано 14 травня 2011 у Wayback Machine.]

[Faherty_2007-1] а ^б Faherty, J.; Walter, F. M.; Anderson, J. (2007). The trigonometric parallax of the neutron star Geminga. Astrophysics and Space Science. Т. 308. с. 225. Bibcode:2007Ap&SS.308..225F. doi:10.1007/s10509-007-9368-0.

[Bignami_1983-2] а ^б Bignami, G. F.; et al. (September 1983). An identification for ’Geminga’ (2CG 195+04) 1E 0630+178 - A unique object in the error box of the high-energy gamma-ray source. Astrophysical Journal. Т. 72. с. L9—L13.

[3] Geminga [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.], Internet Encyclopedia of Science

[4] Gehrels, N.; Chen, W. (1993). The Geminga supernova as a possible cause of the local interstellar bubble. Nature. Т. 361, № 6414. с. 706. Bibcode:1993Natur.361..706G. doi:10.1038/361706a0.

[5] The Sun's Exotic Neighborhood. Centauri Dreams. 28 лютого 2008. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 31 травня 2016.

[T._W._Berghoefer,_D._Breitschwerdt_2002-6] T. W. Berghoefer, D. Breitschwerdt (2002). The origin of the young stellar population in the solar neighborhood - a link to the formation of the Local Bubble?. Astronomy and Astrophysics. Т. 390, № 1. с. 299—306. arXiv:astro-ph/0205128v2. Bibcode:2002A&A...390..299B. doi:10.1051/0004-6361:20020627.

[7] J. R. Gabel, F. C. Bruhweiler (8 січня 1998). [51.09] Model of an Expanding Supershell Structure in the LISM. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 14 березня 2014.

[Thompson_1977-8] Thompson, D. J.; et al. (April 1977). Final SAS-2 gamma-ray results on sources in the galactic anticenter region. Astrophysical Journal. Т. 213. с. 252—262. Bibcode:1977ApJ...213..252T. doi:10.1086/155152.

[Halpern_1992-9] Halpern, J. P.; Holt, S. S. (May 1992). Discovery of soft X-ray pulsations from the gamma-ray source Geminga. Nature. Т. 357. с. 222—224. Bibcode:1992Natur.357..222H. doi:10.1038/357222a0.

[Bertsch_1992-10] Bertsch, D. L.; et al. (May 1992). Pulsed high-energy gamma-radiation from Geminga (1E0630 + 178). Nature. Т. 357. с. 306. Bibcode:1992Natur.357..306B. doi:10.1038/357306a0.

[Bignami_1992-11] Bignami, G. F.; Caraveo, P. A. (May 1992). Geminga - New Period Old Gamma-Rays. Nature. Т. 357. с. 287. Bibcode:1992Natur.357..287B. doi:10.1038/357287a0.

[Mattox_1992-12] Mattox, J. R.; et al. (December 1992). SAS 2 observation of pulsed high-energy gamma radiation from Geminga. Astrophysical Journal. Т. 401. с. L23—L26. Bibcode:1992ApJ...401L..23M. doi:10.1086/186661.

[13] Gil, J. A.; Khechinashvili, D. G.; Melikidze, G. I. (1998). Why is the Geminga pulsar radio quiet at frequencies higher than about 100 MHz?. ASP Conference Series. Т. 138. с. 119. Bibcode:1998ASPC..138..119G.

[Jackson2002-14] а ^б Jackson, M. S.; Halpern, J. P.; Gotthelf, E. V.; Mattox, J. R. (2002). A High-Energy Study of the Geminga Pulsar. The Astrophysical Journal. Т. 578, № 2. с. 935—942. arXiv:astro-ph/0207001. Bibcode:2002ApJ...578..935J. doi:10.1086/342662.

[15] Mattox, J. R.; Halpern, J. P.; Caraveo, P. A. (1998). Timing the Geminga Pulsar with Gamma-Ray Observations. The Astrophysical Journal. Т. 493, № 2. с. 891—897. Bibcode:1998ApJ...493..891M. doi:10.1086/305144.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]