|
Сузір'я  Сузі́р'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін уживається на позначення назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур[1]. Деякі відомі сузір'я містять добре помітні фігури, складені яскравими зірками, які легко впізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша), Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші сузір'я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зорі. Розподіл зір між сузір'ями довільний, і різні культури виділяють на небі різні сузір'я. Однак декілька найпомітніших контурів, складених яскравими зорями, виділяються більшістю культур, хоча, звичайно, вони отримують різні назви; такими є сузір'я Оріона й Скорпіона. Зорі в сузір'ї рідко мають якийсь зв'язок одна з одною. Найчастіше вони розташовані в нашій галактиці далеко одна від одної і лише випадково здаються неподалік одна одної, якщо їх розглядати з Землі. Цікавий виняток із цього правила становить група зір Великої Ведмедиці. ІсторіяЗа поглядами давніх греків, небо складалося з сузір'їв і темних місць поміж ними. До того ж деякі обриси, що їх виділяли давні греки, могли перетинатися, і деякі зорі належали відразу до двох сузір'їв (наприклад, Альфераз), а інші, що не складали характерних контурів, взагалі не належали до жодного сузір'я. Інші культури виділяють на небі інші сузір'я. Наприклад, зовсім інші сузір'я викреслювали на небі китайські астрономи внаслідок того, що китайська астрономія розвивалась незалежно від європейської. Зокрема, замість грецьких дванадцяти зодіакальних сузір'їв китайці виділяють на екліптиці 28 «домівок» (кит.: 宿). З часом в астрономів виникла потреба однозначного визначення розташування зір на небі. Сучасний розподіл північного неба базується на сузір'ях, які визначив грецький астроном Клавдій Птолемей, який мешкав у єгипетській Александрії. Приблизно 150 року до н. е. він зафіксував у своєму Альмагесті 48 сузір'їв, які були тоді відомі. Пізніше Птолемеїв список доповнювався з метою заповнити проміжки між його сузір'ями. Ці сузір'я здебільшого мають назви тварин або міфологічних істот (Лебідь, Рак, Риби, Козеріг, Центавр, Пегас, Єдиноріг, Дракон). Зорі, що складають дванадцять[уточнити] сузір'їв південного неба, неможливо побачити з Греції. Вони стали відомі в середньовіччі з розвитком мореплавства і були окреслені лише у XV ст. Їхні назви більш «технологічні» (Косинець, Секстант, Циркуль, Компас, Телескоп). Сучасний перелік 88 сузір'їв зафіксував Міжнародний астрономічний союз 1922 року[2]. У північній півкулі неба ці ділянки здебільшого відповідають сузір'ям, що їх виділяли на небі давні греки й середньовічні астрономи, а також традиційним знакам зодіаку. Сучасні межі сузір'їв провів Ежен Дельпорт 1930 року; він провів їх удовж кіл небесних координат — прямого піднесення і схилення. Однак він зробив це в координатах епохи B1875.0. Унаслідок прецесії межі сузір'їв на сучасних зоряних картах (епохи J2000) уже трохи скісні і не достеменно вертикальні й горизонтальні. Назви сузір'ївУкраїнські назви здебільшого є перекладами грецьких або латинських назв. Нарівні з ними щодо окремих сузір'їв в Україні вживаються народні назви. Так, Велика Ведмедиця — це «Великий Віз», Мала Ведмедиця — «Малий Віз», Кассіопея — «Борона» чи «Пасіка», Дельфін — «Криниця», пояс Оріона — «Косарі», Орел — «Дівчина з відрами», зоряне скупчення Гіади, що утворюють голову Тельця, — «Чепіги»[джерело?], зоряне скупчення Плеяди — «Стожари», Чумацький Шлях. Окремі зорі астрономи називали відповідно до тієї частини тіла людини чи тварини, яку «бачили» у візерунку сузір'я. Наприклад, Унук Ельхайя (серце змії), Денебола — (хвіст лева), назви зір у сузір'ї Лебедя: Денеб (хвіст), Садр (груди), Альджанах (крило). Так отримали власні назви (їх налічується 275[джерело?]) найяскравіші зорі небосхилу. Слід зауважити, що назви зір українською мовою запозичено в оригінальній вимові, здебільшого з арабської (80 %)[джерело?]: Альтаїр, Алголь, Ахернар, Цельбальрай. Лише 15 % становлять грецькі назви[джерело?] і 5 % — латинські[джерело?]. Наприклад, назва найближчої до нас зорі Проксима перекладається з латинської мови як «найближча». 1539 року італійський письменник і астроном Алессандро Пікколоміні позначив зорі в сузір'ях великими латинськими літерами (у порядку зменшення їхньої яскравості). Подібну систему позначень, але малими грецькими літерами, 1603 року використав Йоганн Баєр у зоряному атласі «Уранометрія». Ця система збереглася й досі[3][4]. Щоправда, Баєр визначав яскравість зір досить приблизно, і подекуди яскравіші зорі позначено пізнішими літерами. Наприклад, у сузір'ї Близнят найяскравіша зоря,Поллукс, позначена літерою β, тоді як тьмяніший Кастор — літерою α. Іноді Баєр керувався не порядком яскравості зір, а порядком їхнього розташування на небесній сфері[3]. Від сузір'я залежить також система позначень змінних зір, яку започаткував Ф. Арґеландер. Список сузір'їв Міжнародний астрономічний союз офіційно визнає 88 сузір'їв. У таблиці вказані також латинські назви в називному й родовому відмінках, офіційні скорочення, площа в квадратних градусах і число зірок, яскравіших від 6,0m.
Див. такожДжерела
Посилання
|
