Географія Судану

Географія Судану
Географія Судану
	Географічне положення Судану
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Північна Африка
Координати	15°00′ пн. ш. 30°00′ сх. д. / 15.000° пн. ш. 30.000° сх. д.
Територія
Площа	1 861 484 км² (16-те)
• суходіл	94,8 %
• води	5,2 %
Морське узбережжя	853 км
Державний кордон	6819 км
Рельєф
Тип	рівнинний
Найвища точка	гора Джебель-Марра (3071 м)
Найнижча точка	Червоне море (0 м)
Клімат
Тип	тропічний,; субекваторіальний
Внутрішні води
Найдовша річка	Ніл (6 650 км км)
Найбільше озеро	Насера (5 250 км² км²)
Інше
Природні ресурси	вуглеводні, залізні руди, руди кольорових металів, слюда, срібло, золото, гідроенергія
Стихійні лиха	пилові бурі, посухи
Екологічні проблеми	дефіцит прісної води, браконьєрство, спустелювання

Судан — північноафриканська країна, що знаходиться у східній частині континенту . Загальна площа країни 1 861 484 км² (16-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 94,8 %, а на поверхню внутрішніх вод — 5,2 %^[1]. Площа країни втричі більша за площу території України. До відділення Південного Судану 2011 року був найбільшою країною на континенті.

Назва

Офіційна назва — Республіка Судан, Судан (араб. السودان — Джумухір'ят ес-Судан)^[2]. Назва країни походить від топоніму Білад ас-Судан (араб. البلاد السودان), що буквально означає Країну чорних. Спочатку застосовувався до сахельського регіону, північної частини Центральної Африки^[3]. Колишня колоніальна назва: Англо-Єгипетський Судан^[2].

Історія дослідження території

Географічне положення

Судан — північноафриканська країна, що межує з сімома іншими країнами: на півночі — з Єгиптом (спільний кордон — 1276 км), на сході — з Еритреєю (682 км) і Ефіопією (744 км), на півдні — з Південним Суданом (2158 км згідно з розмежуванням 1956 року, остаточні делімітація і демаркація кордонів — питання майбутніх домовленостей), на заході — з ЦАР (174 км), Чадом (1403 км) і Лівією (382 км). Загальна довжина державного кордону — 6819 км^[1]. Судан на сході омивається водами Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 853 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[4]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль, необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів, простягається на 18 морських миль (33,3 км). Континентальний шельф — до глибин 200 м^[5]^[1].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Судану

Час

Докладніше: Час у Судані

Час у Судані: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)^[6].

Геологія

Докладніше: Геологія Судану

Див. також: Гідрогеологія Судану

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Судану

Надра Судану багаті на ряд корисних копалин: нафту, залізну руду, мідь, хром, цинк, вольфрам, слюди, срібло, золото^[7].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Судану

Вулканізм

Див. також: Вулкани Судану

Рельєф

Докладніше: Рельєф Судану

Середні висоти — 568 м; найнижча точка — рівень вод Червоного моря (0 м); найвища точка — згаслий вулкан Джебель-Марра (3071 м).

Рельєф Судану
Гіпсометрична карта Судану
Супутниковий знімок поверхні країни
Джебель-Марра
Піщані дюни східної частини країни

Узбережжя

Острови

Докладніше: Острови Судану

Клімат

Докладніше: Клімат Судану

Північ Судану лежить у тропічному кліматичному поясі, південь — у субекваторіальному^[8]. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри^[9]. На півдні влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні.Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній. Зволоження нестійке, влітку чітко простежується сухий сезон, часті посухи^[9].

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Судану (за Кеппеном)

Судан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Судану

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 64,5 км³^[1].

Гідрографічна мережа Судану

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 18,9 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Річки

Докладніше: Річки Судану

Річки країни належать басейну Середземного моря Атлантичного океану — басейн Нілу. На заході безстічні області пустелі Сахара. На східному узбережжі тимчасові потоки (ваді) несуть свої води до Червоного моря Індійського океану.

Озера

Докладніше: Озера Судану

Болота

Докладніше: Болота Судану

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Судану

Рослинність

Докладніше: Флора Судану

Земельні ресурси Судану (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 100 %,
- орні землі — 15,7 %,
- багаторічні насадження — 0,2 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 84,2 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
інше — 0 %^[1].

Див. також: Ліси Судану

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Судану

Зоогеографічно північна частина території країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, південні області — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області^[9].

Див. також: Ссавці Судану, Птахи Судану та Риби Судану

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Судану

Судан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Судану

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові бурі і періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

недостатні запаси питної води;
широко поширене неконтрольоване полювання на диких звірів;
ерозію ґрунтів;
спустелювання;
періодичні посухи.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Судану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Судану

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Sudan, Geography. Factbook.
↑ ^а ^б Котляков В. М., 2006.
↑ Поспелов Е. М., 2005.
↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 January. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑ Судан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
↑ ^а ^б ^в ФГАМ, 1964.
↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література

Українською

Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
Судан // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською

(англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською

(рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
(рос.) Судан // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 671 с.
(рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
(рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
(рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
(рос.) Судан // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.