Горст Адемайт

Горст Адемайт
нім. Horst Ademeit
Народився	8 лютого 1912(1912-02-08)[1] або 2 серпня 1912(1912-08-02)  Бреслау, Сілезія, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	7 серпня 1944(1944-08-07)[1] (32 роки)  Даугавпілс, Латвійська РСР, СРСР
Країна	Німецький Райх
Діяльність	офіцер, ас, військовослужбовець
Alma mater	Кенігсберзький університет
Учасник	Друга світова війна
Членство	Corps Masovia Königsbergd
Роки активності	з 1940
Військове звання	майор
Нагороди

Горст Адемайт (нім. Horst Ademeit; 8 лютого 1912, Бреслау — 7 серпня 1944, Даугавпілс) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Як резервіст перед Другою світовою війною пройшов підготовку льотчика винищувальної авіації. На початку 1940 року зарахований в 3-ю ескадрилью 54-ї винищувальної ескадри. Учасник битви за Британію. Свій перший літак збив 18 вересня 1940 року у повітряному просторі Великої Британії (сам він був збитий у тому ж бою). Учасник Німецького-радянської війни. В серпні 1941 року переведений в 1-у ескадрилью, а 24 вересня 1941 року збив 10-й літак. 7 березня 1942 року число його перемог досягло 40. З 7 березня 1942 року — командир 6-ї ескадрильї своєї ескадри. З 16 грудня 1943 по 27 січня 1944 року виконував обов'язки командира 54-ї винищувальної ескадри. 15 січня 1944 року здобув свою 100 перемогу. З 4 лютого 1944 року — командир 1-ї групи 54-ї винищувальної ескадри. Зник безвісти 8 серпня 1944 року після того, як у районі Даугавпілса його літак (FW.190А-5) був підбитий вогнем зенітної артилерії і здійснив вимушену посадку на території, зайнятій радянськими військами (цього дня він здобув свою останню перемогу).

Всього за час бойових дій здійснив понад 600 бойових вильотів і збив 166 літаків, з них 164 радянські.

• Унтерофіцер (1940)
• Фельдфебель (1941)
• Оберфельдфебель (1941)
• Лейтенант (1942)
• Оберлейтенант (1943)
• Гауптман (1944)
• Майор (1944)

• Нагрудний знак пілота
• Залізний хрест
  • 2-го класу (7 вересня 1940)
  • 1-го класу (5 вересня 1941)
• Авіаційна планка винищувача в золоті з підвіскою «600»
• Почесний Кубок Люфтваффе (8 грудня 1941)
• Німецький хрест в золоті (25 лютого 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (16 квітня 1943) — за 53 перемоги.
  • дубове листя (№ 414; 2 березня 1944) — за 120 перемог.

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 188, ISBN 978-3-938845-17-2
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997.
• OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Kurowski F., Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007