Економіка Південної Кореї

Економіка Південної Кореї
Діловий і фінансовий центр Сеулу
Валюта	1 південнокорейська вона (₩) = 100 чон (теоретично)
Фінансовий рік	календарний рік
Організації	АТЕС, ВТО, ОЕСР
Статистика
ВВП	▲$1,929 трлн (2016)
Зростання ВВП	▲ 2,7 % (2016)
ВВП на душу населення	$37,900 (2016)
ВВП за секторами	сільське господарство: 2,3 %, промисловість: 37,6 %, послуги: 60,2 % (2015)
Інфляція (ІСЦ)	0,8 % (2016)
Населення поза межею бідності	14,6 % (2013)
Індекс Джіні	30,2 (2014)
Робоча сила	27,25 млн (2016)
Робоча сила за секторами	сільське господарство (5,7 %), промисловість (24,2 %), послуги (70,2 %) (2015)
Безробіття	4 % (2016)
Галузі виробництва	електроніка, телекомунікації, автомобілі, хімікати, суднобудування, сталь
Зовнішня діяльність
Експорт	$509 млрд (2016)
Експортні товари	напівпровідники, нафтохімія, автомобілі та деталі до них, кораблі, бездротове обладнання, рідкокристалічні дисплеї, сталь, електроніка, пластмаси, комп'ютери
Партнери	КНР 26 %  США 13,3 %  Гонконг 5,8 %  В'єтнам 5,3 % Японія 4,9 % (2015)
Імпорт	$405,1 млрд (2016)
Імпортні товари	сира нафта і нафтопродукти, напівпровідники, природний газ, вугілля, сталь, комп'ютери, обладнання бездротового зв'язку, автомобілі, хімія, текстиль
Партнери	КНР 20,7 % Японія 10,5 %  США 10,1 %  Німеччина 4,8 %  Саудівська Аравія 4,5 % (2015)
Державні фінанси
Борг	46,1 % ВВП (2016)
Доходи	304,3 млрд (2016)
Витрати	321,4 млрд (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Республіка Корея — індустріальна країна, яка швидко розвивається. Основні галузі промисловості: електроніка, автомобільна, хімічна, кораблебудівна, сталеливарна, текстильна, легка, харчова. Транспорт — автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Головні порти: Пусан, Ульсан, Інчхон, Масан. Авіаційна компанія «Кореан ейрлайнз» здійснює прямі польоти з Сеулу в країни Південно-Східної Азії, Японію, США, Європу і на Близький Схід. З «Кореан ейрлайнз» на внутрішніх лініях конкурує компанія «Асіана ейр», що обслуговує також закордонні маршрути, передусім в межах Азії.

Основні макроекономічні показники Республіки Корея (1985—2000 роки, за даними банку Кореї).

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001: ВВП — $ 516,4 млрд. Темп зростання ВВП — (-5,8 %). ВВП на душу населення — $ 11 123. Прямі іноземні інвестиції — $ 545,5 млн. Імпорт (головним чином паливо, техніка і транспортне обладнання) — $ 143 млрд (головним чином США — 21,9 %, Японія — 18,1 %, Китай — 7,0 %, Австралія — 5,0 %). Експорт (одяг, взуття, комплектуючі для електронної техніки, чавун, автомашини і мотоцикли) — $ 231 млрд (головним чином США — 17,2 %, Японія — 9,2 %, Китай — 9,0 %, Гонконг — 7,0 %).

В умовах швидкого зростання економіки до кінця 1990-х перекредитуватися чеболі продовжували розширювати і диверсифікувати бізнес. Коефіцієнт зобов'язань до власного капіталу компаній був дуже високий: до 1997 року він досяг 396 %. Це робило економіку все вразливішою для зовнішніх шоків. У 1997 році криза довіри з боку західних інвесторів призвів до призупинення фінансування корейських банків і компаній, а потім і до банкрутства деяких з них: 11 з 30 найбільших чебол були розорені, а уряду довелося просити про допомогу МВФ, причому її розмір на той момент був найбільшим за всю історію фонду — $ 57 млрд^[2].

Тоді Південна Корея пережила не тільки рецесію, а й перебудову, яка зачепила саму філософію чебол. Зразками для наслідування стали Samsung і LG. Обидві компанії провели різке скорочення персоналу і позбулися багатьох підрозділів. Також вони збільшили інвестиції в R & D і зосередили зусилля на створенні впізнаваних брендів^[2]

Криза 2008—2009 років показав, що урок 1990-х був вивчений на відмінно. До 2008-го корейські компанії і банки підійшли в гарній фінансовій формі: коефіцієнт зобов'язання до власного капіталу становив у компаній менше 100 %, частка поганих боргів у банківському секторі була невелика — 0,6 % (у 10 разів менше, ніж у 1997-му). У результаті період глобальної рецесії країна спромоглася пройти без втрат: у 2009-му ВВП виріс на 0,2 % — істотне досягнення, враховуючи, що інші розвинені економіки показали негативну динаміку^[2].

Якщо на розчищення азійської кризи державі довелося витратити 18 % ВВП (шляхом погашення зобов'язань збанкрутілих банків і компаній, а також викупу «поганих» активів), то криза 2008-го обійшовся всього в 0,7 % ВВП. Знижений курс вони швидко відновився, а промислові гіганти уникли спокуси масових звільнень і не прогадали — глобальний попит на корейські товари вже до 2010 року перекрив докризові максимуми^[2].

Сільське господарство, рибальство і лісове господарство поступово втрачають колишнє значення: їх питома вага в ВВП поменшала з 45 % в 1963 до 8 % в 1991. Навпаки, аналогічний показник для гірничодобувної і обробної промисловості піднявся за цей час з 12 до 28 %. Частка інвестицій відносно сукупної продукції підвищилася з 15 % на початку 1960-х років до 40 % на початку 1990-х років, що було наслідком зростання накопичень в самій країні і притоку фінансів з-за кордону.

Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття — 4,1 %. Причому зайняті у сфері послуг становили 69 %, у промисловості — 20 %, у сільському господарстві — 11 %

Південнокорейська економіка базується на принципах приватного підприємництва. У власності держави в кінці XX століття перебувають залізниці і зв'язок та значною мірою енергетика, вуглевидобуток, чорна металургія. Спільні підприємства, створені за участю держави й іноземного капіталу, зайняті виробництвом мінеральних добрив і нафтопродуктів. Державі належала також більшість банків, поки не сталася їх масова приватизація в 1980-х роках.

У 1960—1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається.

Цей стрибок отримав назву «економічного дива на річці Хан» (річка Ханганг протікає в Сеулі). Основними факторами, які пояснюють економічне зростання країни, були: визначальна роль уряду під час реформ; стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини; дешева робоча сила; сприятливий для ділової активності міжнародний клімат. В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна. Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку. Великі корейські концерни — чеболь — стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них тримається економіка країни. 10 найбільших чеболь Південної Кореї 2001 року і сфери їх діяльності: Samsung — електроніка, машинобудування, кораблебудування, будівництво; Hyundai — те ж саме; LG — електроніка, машинобудування; SK — хімічна промисловість, телекомунікації, машинобудування; Hyundai motors — автомобілебудування; Hanjin — транспорт; POSCO — металургія, будівництво, торгівля, енергетика, інформаційні технології; Lotte — торгівля, легка промисловість, сфера послуг, телекомунікації; Kumho — хімічна промисловість, будівництво, транспорт; Hanhwa — хімічна промисловість, телекомунікації.

Рис — головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису розташовані біля приморських низовин. Річний збір рису майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза. З середини 1970-х років швидко розвинулося птахівництво, садівництво та овочівництво. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька, китайська капуста, картопля — основна частина овочевої продукції. Крім того, вирощують червоний перець, часник і цибулю. Розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.

У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50 % зосереджене на АЕС, на 45 % — на ТЕС; 5 % — ГЕС. У 2000 р 40,1 % всієї корейської електроенергії вироблені АЕС; 37,3 % — на вугільних ТЕС; 10,3 % — на нафтових ТЕС, і 11 % на газових ТЕС, і лише 1,4 % — на ГЕС.

У 2019 році на відновлювані джерела енергії доводилося 6,5 % виробництва електроенергії у Південній Кореї, передбачається, що до 2030 року вони будуть забезпечувати 20,8 % електроенергії країни.^[4]

Азартні ігри в Південній Кореї є суворо регламентованими державою. Наземні казино дозволені для відвідування виключно іноземцям, при цьому лише невелика частка азартних ігор є легальними для участі самих жителів країни. В країні діють 23 наземних казино, лише в одному з них дозволено грати самим жителям країни, це казино в Канвоні, що розташоване за 80 км від Пхьончхану.

• П'ятирічки Південної Кореї
• Корисні копалини Південної Кореї,
• Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї,
• Гірнича промисловість Південної Кореї.

• Гірничий енциклопедичний словник: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Економіка Південної Кореї

• kosis.nso.go.kr^{[недоступне посилання з квітня 2019]} — Korea Statistical Information System
• Korea and the Knowledge Economy [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] — (World Bank Institute)
• BOK.or.kr [Архівовано 30 жовтня 2005 у Wayback Machine.] — Bank of Korea, the central bank of South Korea
• KSE.or.kr- Korea Stock Exchange
• Samsung Economic Research Institute [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• OECD's Korea country Web site [Архівовано 3 серпня 2012 у Wayback Machine.] and OECD Economic Survey of Korea [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.]
• Development at Home and Abroad: My Lessons from Korea — University of Iowa Center for International Finance and Development
• Investing in South Korean Stocks — An October, 2006 article with global investor perspecitve discussing general South Korean Market activity and projections.