Ця сторінка є Доброю статтею, що здобула статус кілька років тому і потребує оновлення для того, щоб відповідати сучасним критеріям. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, виправивши її недоліки, які вказані в таблиці на сторінці проєкту або на сторінці обговорення статті. Цей шаблон не є номінацією на позбавлення статусу, а навпаки, додається для того, щоб виправити наявні недоліки, з метою уникнення такої номінації в майбутньому.

Замок князів Острозьких
Загальний вигляд від річки Случ.
49°45′28″ пн. ш. 27°13′38″ сх. д. / 49.757777777778° пн. ш. 27.227222222222° сх. д. / 49.757777777778; 27.227222222222
Статус	пам'ятка
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України[1]
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Старокостянтинів
Архітектурний стиль	Відродження
Будівник	Василь Костянтин Острозький
Матеріал	Камінь, цегла
Будівництво	1561 — 1571
Стан	реконструюється
Замок Острозьких (Старокостянтинів) (Україна)
Замок Острозьких у Вікісховищі

За́мок князі́в Остро́зьких — резиденція князів Острозьких, збудована на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі та Ікопоті, як органічна частина міської інфраструктури Старокостянтинова в останній чверті XVI століття.

Був занесений до Державного реєстру національного культурного надбання під охоронним номером 765/0^[2].

Унікальність замку в Старокостянтинові полягає передусім у тому, що закладено і побудовано його було разом з усім містом в доволі стислі терміни.

Формальною причиною побудови міста Костянтинова^[a] і замку стала прогалина, що існувала в оборонній системі волинських земель на шляху татарських вторгнень. Поряд з будівництвом укріплених міст Базалії та Острополя, включаючи Красилів та Любар, в долині південної Случі створювалася лінія укріплень, розташованих одне від одного на відстані у кілька десятків кілометрів^[3].

4 січня 1561 року князь Василь Костянтин Острозький придбав у Василя Лабунського третю частину села Колищенці (Коліщинці), отримавши королівські привілеї на заснування міста і Маґдебурзьке право для нього. Назване на честь батька Костянтина Івановича Острозького Костянтиновом, місто і замок активно розбудовувалися до початку 1570-их років. Після повернення у власність Василя Костянтина Острозького столичного Острога, увага до розбудови Костянтинова зменшилася, проте будівельні роботи тривали до початку 1580-их років.

Костянтинівська резиденція князів Острозьких вперше згадується у джерелах в середині 1570-их років у зв'язку з відвідинами замку замовником будівельних робіт. У наступні двадцять років Київський воєвода відвідував резиденцію ще щонайменше п'ятнадцять разів^[4].

Надалі замок набув статусу адміністративного центру Костянтинівської волості.

В 1591 році сотником надвірної козацької сотні Костянтинівського замку служив Северин Наливайко.

Станом на 1610 рік замок складався з дванадцяти будівель.

Як свідчить інвентар, з 1621 року замок було суттєво озброєно. Татари жодного разу не змогли його взяти.

За інвентарем 1635 року, складеним А. Вільгою:

Замок від міста окопано валом земляним; до замку камінна стіна з обох боків камінної брами двоповерхової; перед замком — міст, а на кінці його від міста — два ґанки на камінних стовпах… Брама камінна, при ній кімната з грубкою кахельною та лавками. Серед замку — дім великий дерев'яний. За цим будинком, у кутку камінної стіни, був міст на вал: міст попсовано… Там же земляний вал від річки Ікопоті. Будинок камінний (палац); під ним цойґгавз для зброї під сходами, що ведуть на другий поверх; до цойґгавзу ворота подвійні пофарбовані, чотири вікна з залізними ґратами над цойґгавзом… Будинок цей двоповерховий — наверх ведуть двоє камінних сходів; під ними дві лавочки. На другому поверсі заля, вікна в ній від Случі з залізними ґратами в цині; в залі лавки, грубка кахельна; далі кімната, за нею світлиця кругла, в бастіоні знов світлиця, вікна в цині… За палацом церква хатня, камінна, крита дахівкою. За церквою частина камінної стіни тягнеться до середини замку; під стіною вихідня для води… До замку веде дерев'яний міст на камінних биках… Замок побудовано з дерева дубового в зруб, — у три стіни, обмазані глиною. У брамі до замку ворота подвійні. В середині замку порожні кухні… В замку сторожок 63, під ними комор порожніх, що місцями обвалились, 72. На одному з бастіонів від камінного палацу є годинник пошкоджений… За замком — стайня-маштарня і біля них — світлиця й комора. Біля замку — від валу міського — шматок камінної стіни з вихіднею для води; друга вихідня камінна міститься в валі від річки Ікопоті; в ній ґрати дерев'яні.

Інший інвентар з 1636 року засвідчує, що досить розвинена замкова інфраструктура вже потребувала ремонту. На той час на замковому терені розташовувалися: потужна в'їзна брама, великий дерев'яний будинок із залою на партері на п'ятнадцять вікон і мурований арсенал^[5].

1648 року замок взяли приступом повстанці Хмельницького. Від міста після штурму лишилося заледве два доми^[6]. Тут же формується Старокостянтинівська сотня Волинського полку. 26 червня 1649 в замку перебував сам повстанський провідник Богдан Хмельницький^[7]. У 1673 році в замку розміщалася козацька залога Петра Дорошенка. Під час походу 1675 року Ібрагима Сатани на Львів турецьке військо безуспішно намагалося здобути твердиню.

Наприкінці XVII століття замок реконструйовано. Після смерті онуки Костянтина Острозького Анни Ходкевич (†1654) замок як спадщина по жіночій лінії перейшов до князів Санґушків. З того часу ніхто з власників на стало у ньому не мешкав. Серед вдосконалень, здійснених під ту пору, слід згадати добудування нартексу до домової церкви. Замок орендували різні люди й використовували переважно для господарських потреб.

Після загарбання південно-східної Волині Російською імперією замок в Старокостянтинові використовувався вже під урядові установи. Зокрема, з 1905 року у замку розміщено поліційну залогу.

15 січня 1929 року РНК УСРР ухвалила створити на основі «замку колишніх князів Острозьких» Державний історико-культурний заповідник республіканського значення^[8].

У 1930 році замок обстежила наукова експедиція ВУАН під керівництвом Олексія Новицького, яка розробила реставраційні плани, що набули втілення протягом кількох наступних років. В замковому палаці закладено музей. Власне експозиція, у складі історичного і природничого відділів, займала другий поверх центральної замкової споруди^[9][10].

В 1944 році під час наступу Червоної Армії замок було суттєво пошкоджено. Зокрема повністю знищено дах домової церкви.

1954 року історико-культурний заповідник ліквідовано. Понад чотири тисячі музеалій фонду передано до музеїв Могилів-Подільського, Острога, Чернівців та ін^[11]. Замок віддано під господарські структури.

1974 року на території замку комуністичною владою, на чолі з першим секретарем Старокостянтинівського районного комітету КПРС Володимиром Фурманом, знищено могилу загиблих в часи німецько-радянської війни радянських вояків^[b], біля муру викопано рів під стрільбище, розкрадені конструктивні елементи покрівлі пам'ятки.

У 1990-х роках на замку фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» проводилися наукові вишукування. Згодом розпочалися реставраційні роботи, внаслідок яких замок лише постраждав. Палац перекрито бетонними плитами, що спричинило навантаження, не розраховане на старі стіни. Покрівля була відтворена лише частково. Будівельне сміття і закам'янілий цемент перетворилися на завали. Незаконсервовані фрески домової церкви почали обсипатися. Зекономлені кошти були розкрадені, порушено кримінальні справи^[12][13]. Подібні реставраційні роботи, коли фактично відсутнє бачення подальшого використання будівлі з економічної точки зору є цілковитою безглуздістю, призводять до повторного занепаду і потреби поновної реставрації пам'ятки^[14].

Протягом 2001—2008 років, під керівництвом київського археолога Лариси Виногродської, в замку і прилеглій території проведено археологічні дослідження. Виявлено давньоруський культурний шар зі слідами попелища і залишками фортифікаційних споруд кінця XII — початку XIII століть. На цій підставі Старокостянтинів локалізовано як один зі знищених Данилом Романовичем городів Болохівської землі^[15].

У 2008 році на проведення реставрації замку з держбюджету було виділено 3 мільйони гривень. За офіційною інформацією, на ці кошти здійснено гідроізоляцію фундаментів, накрито металочерепицею дах і розроблено проєкт реставрації в'їзної брами^[16][17][18]. Проте також були проведені реставраційні роботи в'їзної брами за проєктом архітектора Вадима Лук'янченка^[19][20]. Перший ярус брами потинькували цементним розчином, перекриття залили бетоном.

Зовнішні відеофайли
	Громада Старокостянтинова вимагає надати замку князів Острозьких статус музею заповідника / МБК Культура, 11 серпня 2014

З 2010 року Старокостянтинів уключено до списку «Міст пріоритетного втручання» в рамках пілотного проєкту Ради Європи «Реабілітація культурної спадщини історичних міст»^[21]. Передбачається створення Державного історико-культурного заповідника «Старий Костянтинів», реставрація пам'яток^[22][23].

Того ж року двоє депутатів Старокостянтинівської міської ради Георгій Висоцький і В'ячеслав Кучер, з дозволу міського голови Миколи Мельничука, вибрали частину ґрунту з прибережної смуги біля домової церкви, завезли піску й облаштували пляж^[24].

У вересні 2011 року громада міста зініціювала благодійну акцію «Подаруй замку майбутнє». Станом на 14 березня 2011 року вдалося зібрати 14062 гривень пожертв, частина з яких була витрачена на виготовлення облікової документації, виготовлення нових охоронних дощок на замок, закупівлю необхідних для реставрації будівельних матеріалів^[18][25].

Замок збудовано на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі й Ікопоті, що за формою подібна до видовженого трикутника, дві сторони якого омивалися водою, а третя межувала з містом. Від міста замок мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 м і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру, частково зберігся лише із західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві. На відміну від інших замків надслучанської лінії, відрізнявся кращими оборонними властивостями.

На думку окремих дослідників, дещо курйозним виглядає Старокостянтинівський замок з погляду розпланувальної композиції. Площа замку є чи не найбільшою серед волинських замків, проте вона ніколи так і не була забудована. Головні замкові споруди — князівська резиденція (палац), домова церква й оборонна вежа^[c], притулені одна до одної так, ніби під час їхнього зведення забракло простору.

Поєднання головних споруд є нічим іншим, як загубленою у часі старокостянтинівською реплікою популярних у Європі в романські часи палаців (лат. palatium), в яких поєднувалися репрезентаційна зала, житлові кімнати і каплиця.

Власне сам палац, як і оборонна вежа, сьогодні перебувають в досить занедбаному стані. Палац поступово пристосовується під музей «Старий Костянтинів»^[26].

Влаштована для в'їзду й оборони зі сторони міста та включена в оборонне кільце замку. Брама була обладнана підйомним мостом. Вимурувана з каменю, другий ярус — цегляний, у проєкції квадрата. Залишився лише перший ярус, в якому влаштовано наскрізний арковий проїзд. Частково зберігся декор західного фасаду. Накрита шатровим дахом.

Палац, що являє собою видовжену в проєкції двоповерхову будівлю, розташовану майже впритул до південної берегової лінії, значно постраждав також і внаслідок нефахово проведених реставраційних робіт 1990-х років. Стіни, викладені з пізньосередньовічної цегли, виявилися неготовими до навантаження залізобетонного перекриття.

В більш-менш пристойному стані знаходиться тільки замкова церква Пресвятої Трійці, відновлена завдяки отцю-настоятелеві Степанові Капустинському і парафіянам УПЦ (КП)^[27]. Це невелика за розмірами храмова споруда з апсидою і сиґнатуркою. Споруду перекрито циліндричним і хрещатим склепіннями. Простір нави поділено простінками, що спираються на чотири стовпи, з характерними стрілчастими арковими прорізами. Храм оздоблено розписами, виконаними в різні часи. Зосібна в 1987 році на південній стіні церкви виявлено, як гадають, парні портрети князів Василя Костянтина і його сина Олександра. Мистецтвознавці вважають, що на розписах відтворено реальну подію, яка мала місце 1603 року — передчасну смерть Олександра Острозького, що само собою вже унікально для історії українського мистецтва XVII століття. На фресці зображено чоловічу постать у синьому жупані, ймовірно Василя Костянтина, зліва від якого, головою на великій подушці, лежить чоловік в білому вбранні, ймовірно Олександр^[28]. Над хорами, розташованими над західним нартексом храму, міститься зображення чотирьохдільного герба князів Острозьких в кольорі. У давнину хори сполучалися безпосередньо з князівською резиденцією на рівні другого поверху. Масивна оборонна прибудова з південного боку храму, що нині використовується як ризниця, у минулому, мабуть, була однією з п'яти відомих замкових веж.

Архітектурним акцентом південно-західного рогу замку є двоярусна оборонна вежа зі стрільницями для фронтального та флангового обстрілу. Прикрашена двоярусним аттиком, поширеним на ту частину резиденції, що прилягає безпосередньо до вежі. Перекриття першого ярусу склепінчасте — півсферичне, другого ярусу — по балках.

Макет замку з експозиції Старокостянтинівського музею	Портретна галерея роду князів Острозьких в середній залі палацу	Замкова церква Пресвятої Трійці зі сходу	Етнографічна зала на першому поверсі палацу

Оборонна башта	Залишки замкового муру	Дзвіниця	В'їзна брама зі сторони двору.

• Баранович О. Панське місто за часів Польської держави. Старий Костянтинів // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. 1928. Кн. XVII.
• Новицький О. П. Звідомлення за досліди замка-фортеці колишнього князів Острозьких у Старокостянтинові року 1930. // Хроніка археології та мистецтва. 1931. Т. 3.
• Гончаренко М. Практика реконструктивних робіт в Україні 1930-х років // Архітектурна спадщина України. Вип 1. К. 1994.
• Годованюк О. Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем» 1615 р. // Архітектурна спадщина України. Вип. 3. К. 1996.
• Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. К. 2002. ISBN 966-575-035-6
• Атаманенко В., Рибачок І. Обороноздатність міст південно-східної Волині в кінці XVI — першій половині XVII століття // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю. — Наук. зб. — Вип. 30. — Луцьк, 2009. <у додатку міститься інвентар Костянтинівського замку з 1615 року>

Замок Острозьких (Старокостянтинів) у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Мистецтво»
	Портал «Історія»
	Замок Острозьких (Старокостянтинів) у Вікісховищі?

• Офіційний сайт замку князів Острозьких (Перевірено 13 червня 2016)
• Замок князів Острозьких та інші пам'ятки Старокостянтинова (відео) [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.]
• Замок князів Острозьких на «Замки та храми України» [Архівовано 3 березня 2015 у Wayback Machine.] (укр.) (Перевірено 19 липня 2010)
• http://sk.vlasenko.net/kochubei.pdf [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] (Перевірено 14 листопада 2011)
• Лариса Виногродська Історико-археологічні дослідження на території замку Острозьких в м. Старокостянтинів Хмельницької області [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.] (Перевірено 14 листопада 2011)
• Володимир Ганяк Замок Острозьких відкриває свої таємниці. 18-ть нарисів на одну тему [Архівовано 24 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 14 листопада 2011)
• Raczyński J. Zamek w Starym Konstantinowie // Ziemia. Tygodnik Krajoznawczy Ilustrowany.1911 R.2 nr15 [Архівовано 5 січня 2012 у Wayback Machine.] (пол.)

(Перевірено 14 листопада 2011)

Ця сторінка належить до добрих статей української Вікіпедії.