Ризниця

Ри́зниця, захристія, захристя (лат. sacristia, від sacrum — священне начиння) — приміщення біля вівтарної частини християнського храму, призначене для зберігання предметів культу.

У християнських храмах захристя є приміщенням, розташованим збоку чи перед вівтарем, в якому зберігається культове начиння (священний посуд, богослужбове вбрання священнослужителів, богослужбові книги тощо.), здійснюється облачення священнослужителів, а також інші обряди. Відомі ризниці й у вигляді окремо розташованих будівель.

У католицькій церкві ризниця також називається сакристія. Перед початком меси з захристя лунає дзвін, що сповіщає парафіянам про початок богослужіння. Меса починається з урочистого виходу священиків з захристя, після закінчення меси священики знову повертаються до захристя.

Миряни допускаються в захристя лише не під час меси й у разі наглої необхідності поговорити з священиком.

У православних храмах ризниці бувають двох видів:

• Мала ризниця, що іменується дияконник, знаходиться в одному з вівтарів за іконостасом, звичайно праворуч від горішнього місця. Це один або кілька закритих ризничних шаф, у яких зазвичай зберігаються поточне богослужбове вбрання, церковне начиння і богослужбові книги.
• Велика ризниця є окремою кімнатою поза вівтарем, чи прибудову (наприклад, при великому соборі), або окремою будівлею (наприклад, у монастирі).

• Дияконник

• Словник термінів / Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких.— Київ, 2002. ISBN 966-575-035-6
• Захристія [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
• Захристія [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.] // Пуряєва Н. В. Словник церковно-обрядової термінології. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. — ISBN 996-561-228-X.

• Ризниця // Українська Релігієзнавча Енциклопедія