Збаразький повіт (ЗУНР)
Збаразький повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, потім — Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Територія сучасного Збаразького району Тернопільської області (крім північної частини, що входила до складу Волинського воєводства). Адміністративний центр — місто Збараж, населення якого становило близько 8 500 мешканців ГеографіяТериторія становила 740 км². Населення — 65 450. Збаразький повіт знаходився на північному сході Тернопільського воєводства. З півдня межував зі Скалатським, на заході з Тернопільським повітами Тернопільського воєводства, а на півночі — з Волинським воєводством. У складі Тернопільського воєводстваВключений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Адміністративний поділЗаконом Польщі 12 лютого 1926 р. присілок «Чагарі-Збаразькі» вилучено з міської гміни (громади) Збараж і утворено самоврядну адміністративну гміну[1]. 1 жовтня 1927 р. вилучено частини гмін (громад) Вищі Луб'янки і Нижчі Луб'янки, та з них утворено самоврядну адміністративну гміну Новий Роговець[2]. 1 жовтня 1931 р. значна частина земель села Іванчани передані селу Курники[3]. Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Збаразького у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року у Збаразькому повіті дотогочасні сільські гміни (самоврядні громади) були позбавлені функції самоврядування і об'єднані в новоутворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям)[4]. Міста (міські ґміни)Сільські ґміниКількість: 1920—1926 рр. — 59 1926—1927 рр. — 60 1927—1934 рр. — 61 1934—1939 рр. — 9 * Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав. НаселенняУ 1907 році греко-католики становили 62 % населення повіту[5]. У 1939 році в повіті проживало 69 940 мешканців (42 600 українців-греко-католиків — 60,91 %, 12 540 українців-латинників — 17,93 %, 10 320 поляків — 14,76 %, 605 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 3 855 євреїв — 5,51 %)[6]. Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 65 579 населення ніби-то було аж 32 740 (49,92 %) поляків при 29 609 (45,15 %) українців, 3 142 (4,79 %) євреїв і 7 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами. Радянський період27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[7]. 17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Збаразький і Новосільський райони. Примітки
Посилання
|