|
Збіґнєв із Щижиця
Збіґнєв із Щижиця гербу Дружина (пом. 16 грудня 1356) — польський римсько-католицький і державний діяч; підканцлер краківський (1316–1320), канцлер сєрадзький (1321–1327), краківський (королівський, 1328–1356); декан краківський. ЖиттєписНародився, імовірно, наприкінці XIII століття у Щижиці чи його околицях, у малозначній малопольській родині Шренявитів-Дружинів. Все життя Збіґнєв підписувався «de Scziricz» (зі Щижиця). Імовірно, освіту здобув у краківській катедральній школі та в одному з закордонних університетів[3]. Політична кар'єра13 вересня 1314 року згадується у князівському документі як нотаріус (писар) Владислава I Локетка. Наступного 1315 року він уже обіймав посаду краківського підканцлера та з часом став одним із найвизначніших урядників, політиків і дипломатів того часу[4]. У червні 1318 року брав участь у вічі в Сулеюві, на якому було прийняте рішення надіслати Папі прохання щодо коронації Владислава Локетка. Після її звершення 20 січня 1320 року, Збіґнєв, залишившись на посаді краківського підканцлера, фактично почав репрезентувати Королівство Польське. Уже в березні 1320 року, разом із канцлером великопольським Філіпом і каноніком рудзьким Яном, Збіґнєв був делегований як королівський прокурор на процес проти Тевтонського ордену до Іновроцлава[5]. На початку 1321 року він згадується у документах як канцлер сєрадзький[6]. На початку 1328 року отримав посаду канцлера краківського. Зберіг свою посаду та вплив після коронації молодого короля Казимира III 1333 року[7]. 1335 року очолив королівське посольство до Тренчина щодо укладання угоди володарями Богемського королівства Яном Люксембурзьким і його сином Карлом. Влітку 1338 року супроводжував короля під час поїздки до Угорщини, де був укладений з Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людовик[8]. У травні 1350 супроводжував короля під час поїздки до Сулеюва. Останній відомий документ, засвідчений Збіґнєвом, датований початком 1356 року[9]. Духовна кар'єраМіж 1318 і 1320 роком Збіґнєв став каноніком краківським. 1322 року отримав посаду архідиякона завихойського[10]. 1323 року став пробстом краківської катедральної капітули, а близько 1351 року став деканом цієї капітули[11]. Близько 1325 року став каноніком влоцлавським[6]. Помер Збіґнєв 16 грудня 1356 року[10]. РодинаРідним братом Збіґнєва був Ідзі, чашник краківський (1333—1340), також є згадки про його племінників — Клеменса, мечника краківського (1335—1357); Пйотра зі Слупи або Пйотра Куніцького, каштеляна новотарського; Марціна, ловчого краківського[12], Єжи та Ідзі[13]. Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
