У жовтні 1746 року Міхал Водзіцький став підканцлером коронним, перебував на цій посаді до кінця життя[17]. Відтоді він майже весь свій час проводив у подорожах між Краковом, Варшавою та Дрезденом, де йому часто доводилося бувати при королівському дворі за своїми посадовими обов'язками[18].
Король Август III, за кілька тижнів до своєї смерті у жовтні 1663 року, номінував Міхала Водзіцького на коронного канцлера, про що свідчить надпис на надгробку останнього[19]. Помер єпископ 1 січня1764 у Варшаві, був похований біля батька у родинному склепі в Маріяцькому костелі у Кракові[20], а його серце, за заповітом, поховане у парафіяльному костелі у Роґуві[13].
Фундація
За ініціативою Міхала Водзіцького, 1734 року у родинному Роґуві було створене братство Скапулярію Пресвятої Діви Марії, 1751 року він став фундатором дерев'яного костелу з кам'яною дзвіницею, а 1762 року також став фундатором костелу для місцевого шпиталю[13].
1747 року Водзіцький викупив у Януша Александра Санґушка, а 1749 року остаточно заволодів Прокоцімом (тепер — частина XII району Кракова Бєжанув-Прокоцім). Пізніше на місці давньої колишньої центральної площі села (Нався) він збудував фахверкову садибу, поряд з якою заснував сад в італійському стилі, який слід розглядати як початок сучасного парку імені Анни й Еразма Єрмановських[pl]. Зі сторони Кракова до садиби вела під'їзна алея, обсаджена липами[21].
↑Dr. Constant v. Wurzbach Wodzicki, Michael // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 57. — S. 206.
↑Beata Frontczak, «Porachowanie z Panem Auszpurczaninem». Specyfikacje kosztów wykonania złotej figury Matki Boskiej z Dzieciątkiem i argenterii z fundacji Jana Wawrzyńca Wodzickiego dla kościoła Mariackiego w Krakowie oraz historia tych zabytków [w:] OPUSCULA MUSEALIA, 26/ 2019, s. 108.
↑ абKlerycy z ziem polskich, litewskich i pruskich święceni w Rzymie (XVI — pocz. XX w.), opracował Stanisław Jujeczka na podstawie kwerendy rzymskiej wykonanej wspólnie z ks. Henrykiem Gerlicem, Wrocław 2018, S. 105.
↑Klerycy z ziem polskich, litewskich i pruskich święceni w Rzymie (XVI — pocz. XX w.), opracował Stanisław Jujeczka na podstawie kwerendy rzymskiej wykonanej wspólnie z ks. Henrykiem Gerlicem, Wrocław 2018, S. 27.
↑Jan Szczepaniak, Spis prałatów i kanoników kapituły katedralnej oraz kapituł kolegiackich diecezji krakowskiej (XVIII wiek), Kraków 2008, s. 13.
↑Ks. Henryk Folwarski, Poczet opatów klasztoru kanoników regularnych w Czerwińsku [w:] Nasza Przeszłość, VI (1957), ss. 50-51.
↑Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 9, Lipsk, 1842, s. 380.
↑Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 114.
↑Hanna Szczerbak, Pałac w Krakowie-Prokocimiu — nieznane założenie z rotundą w narożu [w:] Modus, Prace z historii sztuki, XII-XIII, 2013, s. 107.
↑Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J. : powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych. T. 1-10 / i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza./T. 9, Lipsk, 1842, s. 381.
