Йоганнес Бельтер

Йоганнес Бельтер
Народився	19 лютого 1915(1915-02-19)  Мюльгайм-на-Рурі, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Прусське королівство, Німецька імперія[1]
Помер	16 вересня 1987(1987-09-16) (72 роки)  Мюльгайм-на-Рурі, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	з 1933
Військове звання	капітан[1] і солдат[1]
Нагороди

Йоганнес «Ганс» Бельтер (нім. Johannes „Hans“ Bölter; 19 лютого 1915, Мюльгайм-на-Рурі — 16 вересня 1987, Мюльгайм-на-Рурі) — німецький танкіст-ас, гауптман вермахту (1 січня 1945). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

1 квітня 1933 року вступив у 10-й кінний полк. В 1935 році переведений у 8-у роту 1-го танкового полку 1-ї танкової дивізії, з якою взяв участь у Польській та Французькій кампаніях, а також в Німецько-радянській війні. В жовтні 1941 року поранений. Після одужання зарахований в 502-й важкий танковий батальйон, з яким у вересні 1942 року відправлений на північну ділянку Східного фронту. В 1943 році очолив 1-у роту свого батальйону. Відзначився у боях під Невелем (осінь 1943) та південніше Плескау (квітень 1944). 19 квітня 1944 року його «Тигр» був підбитий, а сам Бельтер важко поранений. Після одужання зарахований в 500-й танковий запасний і навчальний батальйон. З грудня 1944 року — командир роти унтерофіцерського училища танкових військ в Айзенбасі. Наприкінці війни командував збірною бойовою групою у Кассельському казані. Всього за час бойових дій знищив 144 танки. На початку травня 1945 року дістався до Ерфурта, де знаходилась його дружина та діти. На початку 1950-х років втік у ФРН.

• Шнур за відмінну стрільбу з карабіна
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (30 вересня 1939)
  • 1-го класу (15 липня 1940)
• Нагрудний знак «За танкову атаку»
  • в сріблі (26 червня 1940)
  • 2-го ступеня «25» (15 липня 1944)
  • 3-го ступеня «50» (1 вересня 1944)
• Нагрудний знак «За поранення»
  • в чорному (2 липня 1940)
  • в сріблі (8 лютого 1943)
  • в золоті (3 серпня 1944)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1942)
• Німецький хрест в золоті (29 березня 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (16 квітня 1944)
  • дубове листя (№581; 10 вересня 1944)

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Haupt, W. Die 81. Infanterie-Division – Geschichte einer schlesischen Division, Nebel Verlag GmbH, Eggolsheim, Deutschland, 2006
• Kwasny A., Kwasny G. Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• Federl, C. Die Ritterkreuzträger der Deutschen Panzerdivisionen 1939-1945, VDM Heinz Nickel, Zweibrücken, Germany, 2000
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997
• WEGMANN, GÜNTER, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939-1945, Biblio-Verlag, 2004

1. ↑ ^{а б в г} Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686