14 травня 2016 року, в останньому турі Серії А, Раду дебютував за першу команду «Інтера», вийшовши на 72 хвилині замість Хуана Пабло Каррісо в матчі з «Сассуоло» (1:3)[4][5]. У наступному сезоні він був четвертим воротарем команди після Саміра Хандановича, Хуана Пабло Каррісо і Томмазо Берні, тому так жодної грі і не провів.
15 липня 2017 року для отримання ігрової практики молодого воротаря було віддано в оренду в клуб Серії Б «Авелліно»[6], де він провів один рік, а наступний сезон Раду також провів в оренді, цього разу у клубі Серії А «Дженоа», яка отримала гравця з обов'язковим викупом у кінці сезону[7][8]. У новій команді румун зумів витіснити з основи наддосвідченого Федеріко Маркетті і відіграв за генуезький клуб за сезон 33 матчі в національному чемпіонаті. У січні 2019 року він був включений УЄФА до списку п'ятдесяти найкращих молодих футболістів, за якими слід спостерігати за цей рік[9]. Влітку 2019 року румун за передбачені орендною угодою 8 мільйонів євро став гравцем «Дженоа», проте керівництво «Інтернаціонале», вражене грою молодого воротаря, відразу ж ініцюювало зворотній викуп його контракту за 12 мільйонів євро.
Другу половину 2019 року Раду провів як основний воротар у все тому ж «Дженоа», після чого також на умовах оренди приєднався до «Парми», у складі якої, утім, шансу проявити себе в офіційних іграх не отрамав. Перед початком сезону 2020/21 повернувся до «Інтернаціонале», де знову став одним з дублерів досвідченого Саміра Хандановича. Протягом наступних двох сезонів виходив на поле у трьох іграх першості, в яких пропустив три м'ячі.
Влітку 2022 року був знову відданий в оренду, цього разу до «Кремонезе». Став основним голкіпером цієї команди, що саме підвищилася в класі до найвищого італійського дивізіону.
Румунія
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
