|
Київський повіт
 Мешканці сіл Київського повіту Мал. П'єра Де ля Фліза (1848) Київський повіт (пол. Powiat kijowski, рос. Киевский уезд) — адміністративно-територіальна одиниця Київського намісництва та Київської губернії Російської імперії. Адміністративний центр — місто Київ. Скасований Постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 12 квітня 1923 року. ІсторіяУ 1471 році Казимир IV Ягеллончик перетворив Київське князівство на воєводство, яке займало значну територію по обидва боки Дніпра.
У 1659 році воєводство було поділено на повіти: Київський, Овруцький та Житомирський.[1]
У московському царстві на той час існував повітовий розділ. .jpg)
12 грудня 1796 Павло Перший намісництво ліквідував. Уся східна частина Київського повіту стала обмежена Дніпром, з півночі і заходу повіт межував із Радомишльським, на південному заході зі Сквирським і Васильківським повітами і з Канівським на півдні. Площа повіту була понад 5000 км². Адміністративний устрій та статистичні даніВідповідно до Скороченого особливого опису Київського намісництва 1787 року, на той час повіт містив: 439 264 десятин землі, 6 міст, 56 сіл, 58 присілків і хуторів, 6757 дворів, 85 млинів борошняних, 78 церков, 2 монастирі, 143 священо- і церковнослужителів, 76 «дворянських фамілій», 37 жителів різночинців, 2716 козаків, 20 510 «селян казеного відомства», 2535 кріпаків, 111 різночинських і козацьких підсусідків, 97 «циган казеного відомства». Усього чоловічої статі душ — 26 149, а з повітом і Києвом — 35 460 душ.[4] На початку XIX ст. повіт поділявся на 25 волостей. На початку XX ст. їх стало 20:
Усе населення повіту мешкало в 635 населених пунктах. Місто було 1 — Київ, містечок було 13 — Бородянка, Бишів, Германівка, Гостомель, Димер, Кагарлик, Макарів, Мотижин, Обухів, Трипілля, Ржищів, Гнатівка, Ясногородка, сіл — 252. НаселенняЗа працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России», 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,7 %, євреїв — 7,4 %, поляків — 1,1 %, росіян — 0,1 %, німців — 0,09 %[5]. Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року, в повіті тоді проживало 541 483 чоловік. З них 56,18 % — українці, 14,06 % — євреї, 26,58 % — росіяни, 3,41 % — поляки, 1,07 % — німці, 0,76 % — білоруси, 0,21 % — чехи, 0,21 % — татари[6]. Переписи населення
Див. такожПосилання
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_(1782).gif)
_kiev.PNG)
