Клаус Мюллер-Бюлов

Клаус Мюллер-Бюлов
нім. Claus Maximilian Mueller-Bülow
Народився	17 вересня 1892(1892-09-17) Йоганнісбург, Німецька імперія
Помер	5 лютого 1954(1954-02-05) (61 рік) Свердловська область, РРФСР
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди

Клаус Максиміліан Мюллер, з 1934 року — Мюллер-Бюлов (нім. Claus Maximilian Mueller-Bülow; 17 вересня 1892, Йоганнісбург, Німецька імперія — 5 лютого 1954, табір Азбест, Свердловська область, РРФСР) — німецький воєначальник, генерал-майор вермахту, оберарбайтсфюрер Імперської служби праці (звання, еквівалентне оберстлейтенанту вермахту).

Син земельного радника Мюллера і його дружини Марії, уродженої баронеси фон Бюлов. 3 березня 1910 року поступив на службу в піхотний полку «Великий герцог Фрідріх Франц II Мекленбург-Шверінський» (4-й Бранденбурзький) №24 (Нойруппін). Учасник Першої світової війни. З 1 серпня 1914 року — ад'ютант 2-го батальйону 24-го піхотного полку. З 1915 року — полковий ад'ютант 189-го резервного піхотного полку. З 1916 року — бригадний ад'ютант резервної піхотної бригади «Штумпфф». В 1918 році переведений в генштаб 25-ї піхотної дивізії.

В 1919 році — полковий ад'ютант добровольчого полку фон Офена. В 1920 році демобілізований і став торговцем, згодом — директором невеликої фабрики в Ростоку. В 1934 році вступив у Імперську службу праці, в тому ж році взяв об'єднане прізвище своїх батьків. В лютому 1935 року вступив у рейхсвер, командир роти піхотного полку «Марієнбург». З 15 жовтня 1935 року — командир роти 45-го піхотного полку (Марінвердер). З 1 квітня 1938 року — командир 1-го батальйону 70-го піхотного полку (Занкт-Вендель).

З 1 травня 1939 року — командир батальйону навчального піхотного полку в Деберіці. В 1940 році призначений командиром 196-го піхотного полку, згодом — 900-го навчального піхотного полку. З 27 березня по 7 квітня 1942 року — командир 900-ї навчальної моторизованої бригади. З 20 квітня по 27 червня 1944 року — командир 246-ї піхотної дивізії. 3 липня взятий в полон біля Вітебська, утримувався в різних таборах НКВС. 8 грудня вступив у Національний комітет «Вільна Німеччина». 3 грудня 1947 року військовим трибуналом Балтійського округу засуджений до 25 років трудових таборів. Помер від ішемічної хвороби серця при нефросклерозі.

Був двічі одружений.

• Фенріх (14 березня 1911)
• Лейтенант (22 травня 1912) — патент від 1 червня 1910 року.
• Обер-лейтенант (18 грудня 1915)
• Гауптман запасу (10 серпня 1920)
• Майор (1 квітня 1936)
• Оберст-лейтенант (1 серпня 1939)
• Оберст (17 грудня 1941)
• Генерал-майор (1 березня 1944)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (16 вересня 1914)
  • 1-го класу (жовтень 1915)
• Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу (21 листопада 1914)
• Ганзейський Хрест
  • Гамбург (3 червня 1916)
  • Любек (2 січня 1918)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (1 січня 1917)
• Хрест Фрідріха (10 квітня 1918)
• Медаль «За відвагу» (Гессен) (20 жовтня 1918)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (4 січня 1935)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го класу (4 роки) (2 жовтня 1936)
  • 3-го класу (12 років) (25 травня 1937)
• Медаль «За Атлантичний вал» (20 березня 1940)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (1 серпня 1940)
  • 1-го класу (3 серпня 1941)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (2 жовтня 1943)

• Біографічні відомості.