Кри́чне го́рно — горно, в якому чавун шляхом кричної переробки переробляли на ковке залізо. З'явилися у 14 столітті з початком виплавлення чавуну, почали виходити з використання наприкінці 18 століття в зв'язку з появою ефективнішого процесу — пудлінгування, але у окремих місцевостях використовувалися і пізніше. Існувало кілька типів кричних горен, що було продиктовано умовами тих місць, де вони використовувалися, і перш за все якістю чавуну і деревного вугілля, а також розвитком технології.

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2013)

За зовнішнім виглядом кричні горна були відкриті і закриті.

Принцип роботи кричного горна полягає у рафінуванні чавуну, тобто видаленні з нього надмірної кількості вуглецю, кремнію та марганцю шляхом окиснення перерахованих домішок при стіканні крапель розплавленого чавуну через фурмену зону. Метал накопичується на поді горна, де в ньому додатково зменшується вміст вуглецю завдяки окиснювальній дії залізистого шлаку. Надалі криця, що її виймають з горна, проковується з метою ущільнення і видалення шлаку.

• Історія металургії заліза

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кричне горно

• Кричный передел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)