Кічула Григорій Федорович
Гробівець родин Григорія Кічули та Стараків. Григорій Федорович Кічу́ла (6 вересня 1932 , Фірлеїв — 20 січня 2004 , Львів ) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва , живописець , монументаліст; член Спілки радянських художників України з 1967 року[ 1]
Народився 6 вересня 1932 року в селі Фірлеєві (нині село Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області , Україна ). Протягом 1961—1967 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Данила Довбошинського , Дмитра Крвавича , Романа Сельського , Михайла Гладкого , Юрія Лащука , Валентина Борисенка . Дипломна робота — композиція «Веснянки» (кам'яна маса, ангоби , емалі; керівник Зеновій Флінта ; Львівський історичний музей ).
З 1971 року викладав на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту ; у 1993—2004 роках — доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Львівської політехніки . Мешкав у Львові в будинку на вулиці Першого травня , 173, квартира 167 та у будинку на вулиці Ярославенка , 22а, квартира № 45[ 1] 20 січня 2004 року. Похований на 50 полі Личаківського цвинтаря.
Працював у галузях декоративного мистецтва (скло , кераміка ), скульптури малих форм, станкового (писав портрети , пейзажі ) і монументального (роботи виконував у техніках вітража , мозаїки ) живопису. Серед робіт:
декоративні тарелі «Леся Українка» (1963);
«Тарас Шевченко» (1963);
«Іван Франко» (1963);
«Данило Галицький» (1963);
«Князь Лев» (1963);
«Троїсті музики» (1969);
«Мистецтвознавець, архітектор Роман Липка» (1981);
«Гетьман Іван Мазепа» (1992); скульптура малих форм «Мати» (1963; Музей етнографії та художнього промислу );
«Ланкова» (1964; Музей етнографії та художнього промислу);
«Карась та Одарка» (1967);
«Веснянки-гаївки» (1967);
«Українські колядки» (1968; Музей етнографії та художнього промислу);
«Народна музика» (1969);
«Лісова пісня» (1971);
«Свято праці» (1979); скульптурні композиції «Обжинки» (1972);
«Дерево життя» (1972);
«Свято серпа» (1972);
«Пробудження» (1989); живопис «Рідне село» (1949—1957, серія етюдів);
«Дочка Оксана» (1966, темпера );
«Сім'я в саду» (1969, темпера);
«За шахтною горою» (1972);
«Галя» (1974, темпера);
«Дочка Люба» (1979, темпера);
«Богдан Скіба» (1980, темпера);
«Дружина» (1981);
«Автопортрет» (1982);
«Під Берестечком» (1984);
«В. Колодій» (1987).
Створив також декоративний пласт «Дерево» (1975); медаль «Студентське проєктно-конструкторське бюро — лауреат премії Ленінського комсомолу» (кам'яна маса, емалі, смоли, 1977).
Для оформлення громадських та житлових будівель виконав:
вітраж «Фауна та флора» (1971, гуртожиток Львівського політехнічного інституту);
мозаїки (смальта, кам'яна маса) — «Дружба народів», «Жовтень», «Шахтарський край» та «Союз робітників і селян» (1972, разом з Теофілом Максиськом ; житлові будинки на площі Жовтня у місті Нововолинську ) та «Праця» (1973, автодорожній павільйон у селі Городищі Львівської області );
рельєф «Лелека» (1975, автодорожній павільйон «Джерел», Молдавська РСР );панно — «Дерево життя», «Троянди», триптих «Весна», «Літо» та «Осінь» та декоративні пласти — триптих «Сонце», «Земля» і «Вода» — шамот, кам'яна маса, солі, емалі (1975-1977, у співавторстві; санаторій «Кришталевий» , курорт Трускавець , Львівська область);
декоративне панно «Добробут» (кам'яна маса, солі, смоли, 1978, Львівський виноробний завод );
декоративна ваза і кашпо (шамо, емалі, 1982, Палац культури заводу імені Володимира Леніна, Львів);
декоративне панно «Квіти» (рельєф — шамот, емалі), вітражні вставки, декоративні світильники (кам'яна маса, шамот, емалі), кашпо та декоративний фонтан (кам'яна маса, шамот) (1983, у співавторстві, квітковий магазин міста Єдинців Молдавської РСР). Брав участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1963 року. Роботи художника експонувалися на Всесвітній виставці в Осаці у 1970 році. Персональні виставки відбулися у Червонограді у 1976 році, Львові у 1982 році.
Крім вище зазначених музеїв роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і Музеї гетьманства у Києві .
↑ а б Кічула Григорій Федорович / Довідник членів Національної спілки художників України. — Київ, 2003. — С. 328.
