Ланчин

селище Ланчин
Герб Ланчина Прапор Ланчина
Вигляд з Ділу
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Надвірнянський район
Тер. громада	Ланчинська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA26120050010094018
Основні дані
Засновано	приблизно 1050 рік
Статус	із 2024 року
Площа	27.89 км²
Населення	▬ 7 846 (01.01.2022)[1]
Густота	284,6 осіб/км²;
Назва мешканців	ла́нчинець ла́нчинка ла́нчинці
Поштовий індекс	78455
Телефонний код	+380 3475
Географічні координати	48°32′51″ пн. ш. 24°45′06″ сх. д.H G O
Водойма	Прут, Красна, Слобушниця
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ланчин
До райцентру:
- автошляхами:	18 км
До обл. центру:
- залізницею:	65 км
- автошляхами:	61 км
Селищна влада
Адреса	78455, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, селище Ланчин, вул.Шкільна, 3
Голова селищної ради	Надія Романівна Данилюк
Вебсторінка	https://lanchynska-gromada.gov.ua
Карта
Ланчин
Ланчин
Ланчин у Вікісховищі

Ла́нчин — селище в Україні, на Прикарпатті, у Надвірнянському районі Івано-Франківської області. До 2024 року — селище міського типу.

Вгору за течією Прута лежить село Добротів, яке колись було найменшим у Речі Посполитій містом, вниз за течією — Саджавка. Трошки північніше від Добротова лежить Красна. На північ від Ланчина — є невеличке село Вишнівці, на південь — Чорний Потік.

На північно-західній околиці села річка Кобилиця впадає у Прут.

На схід від селища річка Слобожниця, що впадає в Прут, відділяє Ланчин від Саджавки.

Селище знаходиться за 41 км на південь від обласного центру – Івано-Франківська.

Через селище проходить залізниця, яка сполучає Коломию і Яремче, а також автомобільна дорога з тим же сполученням. В центрі та на західній околиці селища є по одному малому автобусному вокзалу.

В Ланчині діють два загальноосвітні заклади: ліцей I–III ступенів імені Юрія Шкрумеляка та гімназія I–II ступенів, музична школа, будинок культури, є міська й дитяча бібліотека, міська лікарня і поліклініка, народний дім. Лікарня має стаціонарний відділ на 55 ліжок, 5 служб, забезпечена транспортом. Селище частково газифіковане й має часткове вуличне освітлення.

Ланчин має свій футбольний клуб ФК «Ланчин», який виступає у районній лізі.

Ланчинська міська бібліотека для дорослих, міська бібліотека для дітей, Народний дім, дитяча музична школа, футбольний стадіон місцевого клубу "ФК Ланчин".

На території селища зареєстровані дві церкви:

УГКЦ «Зіслання Святого Духа», отець Василь Ткачук.

ПЦУ «Чудо Архистратига Михаїла», отець Тарас Щербатюк.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[2]:

Територія Ланчина заселена здавна, про що свідчать виявлена стоянка та знайдені крем’яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту.

Історична приналежність

Заснування Селища - 1050-ті

Галицьке князівство Друга половина XI-1199

Галицько-Волинське князівство 1199-1392

Королівство Польське 1392-1772

Австрійська Імперія 1772-1918

Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1919

Польська Республіка 1919-1939

Третій Рейх 1941-1944

Радянський Союз 1939-1941, 1944-1991

Україна 1991-наші дні

Населений пункт заснований у період Київської Русі. Від давньоруських часів жителі займалися солеварним промислом.^[3] За твердженням С. Пушика засновник першої галицької династії — князів Ростиславичів — Ростислав-Михайло Володимирович (1038—1067 рр.) був одружений з дочкою угорського короля Бели І, яка називалася Ілоною (Оленою), в тогочасних літописах її іменували Ланкою. На честь неї і було назване селище Ланчин. За іншими теоріями назва села походить від виразу «лан чий» або ж від пол. łączyć — «з'єднувати». Після захоплення Королівста Руського у Довгій війні польським королем Казимиром III. Ланчин приєднується до складу Польщі.

Згадується 16 жовтня 1475 року в книгах галицького суду^[4]. У податковому реєстрі 1515 року документується 2 лани (близько 50 га) оброблюваної землі^[5].

Жителі брали участь у повстанні під проводом Мухи 1480–92 та визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.^[3] У околицях Ланчина у 1-й половині 1740-х років діяли опришківські загони Олекси Довбуша^[3].

Ланчин був частиною Королівства Польського до Першого поділу Речі Посполитої, коли його анексувала Австрія.

1791 відкрито школу. У XIX столітті — село державної власності (в поодиноких джерелах XIX ст. згадується як містечко) Надвірнянського повіту Королівства Галичини.

В середині ХІХ ст. на території Ланчина було збудовано сільзавод, який працював до другої світової війни. У 1939 році Ланчинське родовище було найпотужнішим на Гуцульщині (тут видобували 7200 т кухонної солі).

Під час візиту Галичини і Буковини у 1851 р. Цісар Франц Йосиф I відвідав як Ланчин, в якому його радісно привітали місцеві жителі, так й сусідні села. В середині 19 століття в Ланчині був відкритий перший поштовий уряд. Пов’язане це було з тим, що через Ланчин проходили поштові шляхи зі Львова до Чернівців.

^[6] Станом на 1880 р. мало 2947 мешканців, греко-католицьку парафію, поштовий уряд, однокласову державну сільську школу. Мало власну символіку — печатку з зображенням коси й серпа, відбитки якої збереглися в колекції документів львівського краєзнавця А. Шнайдера.^[7]

1904 В. Мицко організував тут осередок «Просвіти». У тому ж році було збудоване нове приміщення школи, яке збереглося донині та використовується як будинок Селищної Ради.

Під час 1-ї світової війни поблизу Ланчина відбувалися запеклі бої, під час яких ланчинська церква згоріла. Деякий час він був окупованим Російської імперією.^[3] До 1918 року він був частиною Королівства Галичини та Володимирії в Австро-Угорщині.

Після закінчення Першої світової війни на теренах Галичини одразу спалахнула Польсько-українська війна, декілька чоловіків приєдналися до загонів армії ЗУНР, Січові Стрільці з Ланчина понесли втрати в 1-ій бригаді УСС. Ланчин був спочатку у складі ЗУНР, згодом став частиною Польщі, в межах якої адміністративно перебував у Надвірнянському повіті Станіславівського воєводства.

Після німецько-радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року Ланчин був спочатку окупований Радянським Союзом. У 1940 році став селищем міського типу. З 1941 по 1944 роки селище було окуповано нацистською Німеччиною і входило до складу дистрикту Галичина. Під час німецької окупації кілька добровольців пішли у 14-ту гренадерську дивізію Ваффен СС «Галичина». В околицях Ланчина діяли загони УПА і червоні партизани. У боях за визволення Ланчина загинуло 120 радянських бійців, зокрема й Герой Радянського Союзу М. Лучок.^[3] У 1944 році він був знову окупований Радянським Союзом і зрештою був анексований в 1945 році.

У 1945–1947 роках вигнані поляки з Ланчина оселилися в селах Блажеюв і Ольшини.^[8]

У 1940—1962 рр. Ланчин був районним центром, далі селище відійшло до Надвірнянського району. Газифікація Ланчина триває з 2006 року.^[9]

В 2020 році повень зруйнувала частину дороги Т 0905 Делятин – Раківчик, яка проходить через селище. Унаслідок стихії на території Ланчинської селищної ради було підтоплено понад 200 житлових будинків і 30 гектарів сільгоспугідь, 33 сім’ї були відселені з будинків, три житлові будинки були повністю зруйновані водою. З державного бюджету постраждалим було виплачено 3,95 млн грн компенсацій збитків. Долучилося й багато благодійних організацій, які допомагали з водою, продуктами та необхідними речами. Селище відвідав президент України Володимир Зеленський.^[10]

• 
  Братська могила жертв тоталітарного режиму
• 
  Водоспад Крутіж
• 
  Церква Архістратига Михаїла
• 
  Річка Прут
• 
  Ланчинська селищна рада
• 
  Ланчинський вокзал в 1-ій половині ХХ-го сторіччя

• Михайло Левицький (16 серпня 1774 — 14 січня 1858 р., Унів) — єпископ Української греко-католицької церкви, Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський.
• Юрій Шкрумеляк (18.04.1895 — 16.10.1965 р., Коломия) — український журналіст, поет і дитячий письменник, перекладач, січовий стрілець.
• Станіслав Кшишталовський (1903 — 1990) — відомий польський маляр.
• Іван Яремин (8 квітня 1910 — 13 травня 2007 р., Пасленк) — український отець митрат Української греко-католицької церкви та громадський діяч.
• Збіґнєв Горбовий (28 жовтня 1935 — 17 червня 2019 р., Поляниця-Здруй) — польський скловар.
• Василь Андрушко (нар. 22 березня 1953) — український маляр, скульптор, поет.
• Василь Шеремет — Герой України, захисник Майдану.
• Голіней Роман Юрійович (нар. 1974) — український поет.
• Оленюк Ярема Васильович (1940) — заслужений художник України.
• Марія Яновська (09.02.1959) — поетеса.
• Ольга Марусин (1986) — мисткиня, перформерка^[11].

• 1944 року в Ланчині мадярами повішений Богдан Войтків — заступник окружного провідника ОУН(м) Коломийщини.
• В Ланчині помер 1924 року Петро Петрушевич — лікар, брат Євгена Петрушевича та троюрідний брат Євгена Коновальця.^[12]
• В 1944 році Михайло Лучок помер в околицях Ланчина на мінному полі — герой Радянського Союзу.

На річці Прут розташований водоспад Крутіж (3 м). На південь від селища, по іншу сторону Пруту, починаються Карпатські хребти та ліси.
У селищі Ланчин концентрація аміаку, заліза і нітритів у воді з криниць перевищує норми. Попередні лабораторні дослідження обстежених 44 криниць виявили у воді вміст заліза у 1,5-2 рази більший від допустимих концентрацій, а також нітратів і нітритів у 2-3 рази.

На північ від селища розташований невеликий ліс, навколо ж нього розкинулись великі чагарники і поля.

• Мемуари про Ланчин Другої світової [Архівовано 24 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Ланчин на сайті Надвірнянської районної ради
• Ланчин // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Łanczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 583. (пол.).— S. 583. (пол.)
• Chronology of Delatyn, Galicia(англ.)