|
Андрушко Василь Іванович
Васи́ль Іванович Андру́шко (нар. 22 березня 1953, Ланчин, Надвірнянський район, нині Івано-Франківська обл.) — український маляр, скульптор, графік, поет, педагог. Член Національної спілки художників України (1993). Член Національної спілки письменників України (2018)[1]. ЖиттєписНавчався у школі Ланчина в 1961—1968 роках. Закінчив відділ дерева Косівського училища прикладного мистецтва у 1972 році. Служив у радянській армії в 1973—1975 роках. У 1975—1976 роках працював художник-оформлювач в будівельному тресті Москви. Навчався на факультету інтер'єру та обладнання Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва у 1977—1982 роках (викладачі — І. Курилич, М. Вендзелович, Е. Мисько). Мешкає в Коломиї з 1982 року. Працював у 1982—1987 роках в Івано-Франківському оформлювальному художньому комбінаті та художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України з 1988 року. Викладав образотворче мистецтво в Коломийському індустріально-педагогічному технікумі (1997—1999), Коломийському педагогічному коледжі (1999—2012), старший викладач кафедри гуманітарних дисциплін Коломийського інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2005—2013)[1]. Член Коломийської асоціації митців та один із її співзасновників (з 1994). ТворчістьАвтор і співавтор численних монументальних робіт, декоративних розписів та рельєфів для інтер'єрів шкіл, магазинів, кафе у Коломиї, смт Печеніжині, Івано-Франківську. Кращі — декоративні рельєфи кафе «Зодіак» (м. Коломия), проект інтер'єру та декоративний рельєф у магазині «Фотокераміка», настінний розпис в інституті нафти і газу (м. Івано-Франківськ), настінний розпис в СШ № 1 (м. Коломия), школі-інтернаті (смт Печеніжин)[2]. Упродовж 1985—2000 співпрацював із художником М. Ясінським над проєктами інтер'єрів Музею писанкового розпису в Коломиї. Автор пам'ятника І. Франку в м. Коломия (2012; у співавторстві з В. Гурмаком). Учасник багатьох всеукраїнських та понад двадцяти міжнародних виставок у Франції, Польщі, Литві, Австрії, Італії. Експонував переважно твори дерев'яної пластики. Постійно експериментує, використовуючи різні техніки в скульптурі, живописі, графіці, вільно переходячи від фігуративного до абстрактного. Віддає перевагу авангардному світогляду[1]. Активно розвиває релігійні теми: «Різдво» (2006), «Марія» (2008), «Богородиця» (2010), «Розп'яття» (2009) та ін. Улюблений образ — козак-бандурист Мамай: «Мамай» (2006), «Мамай і молодиця» (2007). Учасник багатьох всеукраїнських та понад двадцяти міжнародних виставок у Франції, Польщі, Литві, Австрії, Італії. Експонував переважно твори дерев'яної пластики. Брав участь у творчих симпозіумах скульптури — Івано-Франківськ (1999), Коломия (2000). Працює із шамотом: «Злиття» (2010), «Жінка з мушлею» (2011) та ін. На початку ХХІ століття створив серію левкасів, які скомпоновані за колажним принципом і поєднують мистецьку поетичність із філософською глибиною думки, сміливістю колористики[1]. У 1990-ті дебютував як поет. Звернення до поезії відбулося в період, коли художник через хворобу не міг займатися професією. Свій вплив на відкриття поетичної сторони митця мав відомий поет Тарас Мельничук, який жив в майстерні Андрушка два сезони і з яким він приятелював[3]. Перша збірка «Сон вісімки» (1997)[4] зближується з колажними композиціями авторських левкасів. Продовженням такої традиції стала збірка «Брама N» (2008). У 2014 році вийшла збірка «Колаж і…»[5]. Публікується в часописах «Дзвін», «Сучасність», «Кур'єр Кривбасу», «Березіль», «Буковинський журнал», газеті «Українська літературна газета» та ін. Нагороди та відзнаки
Поетичні збірки
Примітки
Джерела
Посилання
Information related to Андрушко Василь Іванович |
|||||||||||||||||||||||||||||
