Лезгинська мова

Лезгинська мова
лезги чӏал lezgi č'al
Поширена в	Росія,  Азербайджан
Носії	800 000
Писемність	кирилиця
Класифікація	Північно-кавказька сім'я Нахсько-дагестанські мови Лезгинські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1	немає
ISO 639-2	lez
ISO 639-3	lez

Лезгинська мова (лезги чӏал, lezgi č'al) — мова лезгинів.

Лезгинська мова розповсюджена в районах проживання лезгинів — здебільшого в південно-східному Дагестані (Курахський, Ахтинський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, і частково в інших районах) та на півночі Азербайджану (Кубінський, Кусарський, Хачмазський райони). За даними перепису 2002 року в Російській Федерації 398 тис. осіб, а в 1999 році в Азербайджані 178 тис. володіли лезгинською мовою. Лезгинська мова має статус однієї з державних мов Дагестану.

У 2002 році лезгинською мовою говорило близько 397 000 осіб в Росії, переважно в Південному Дагестані; у 1999 році нею говорило близько 178 400 осіб, переважно в провінціях Кусар, Куба, Кабала, Огуз, Ісмаїллі та Хачмаз на північному сході Азербайджану. Лезгинською мовою також говорять в Казахстані, Киргизстані, Туреччині, Туркменістані, Україні, Німеччині та Узбекистані мігрантами з Азербайджану та Дагестану.

Деякі мовці проживають у провінціях Баликесір, Ялова, Ізмір, Бурса Туреччини, особливо в Кирнє (Ортака), селі в провінції Баликесір, що розташоване на західному узбережжі, на південь-захід від Стамбула.

Загальна кількість мовців становить приблизно 800 000 осіб.

Діалекти: Кюрінський, Гюнейський (основа літературної мови), Курахський, Яркінський, Самурський та Кубінський.

Іменник має категорію відмінку (18) та числа, а дієслово не змінюється в особі та числі, але має складну систему часових форм. Номінативна, ергативна та дативна форми є основними при побудові простого речення.

До 1928 року лезгини використовували арабську писемність, яка була замінена латинською. Від 1938 року для письма на гюнейському діалекті радянською владою була запроваджена кирилиця.

Кириличний алфавіт: Загальні відомості про правила написання та вимову в лезгинській мові:

• Ш — використовується тільки в словах, запозичених з російської мови, але вимовляється як [ш];
• Ё — зустрічається в літературі лише в одному слові — "ёъ" ([joʔ]);
• Ы (ə) — дуже часто зустрічається в діалектах;
• Ь — м'який знак — фактично використовується лише в диграфах гь, хь, уь, кь; оскільки в лезгинській мові відсутні м'які фонеми, навіть у запозичених словах він не використовується, наприклад, "автомобіль", "мультфільм".

Сучасна орфографія діє з 1962 року. До 1962 року приголосні без аудібельності /k/, /p/, /t/, /t͡s/, /t͡ʃ/ відображалися подвоєними буквами, відповідно: кк, пп, тт, цц, чч, утворюючи такі пари, як "ччил" (/t͡ʃil/ — "земля") і "чил" (/t͡ʃʰil/ — "сітка"). Всього існує щонайменше 19 таких пар. У сучасній орфографії такі слова є омографами: "чил" може означати одночасно і "земля", і "сітка".

Алфавіт латиницею:

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Вікіпедія має розділ
лезгинською мовою
Кьилин ччин

• Лезгинська мова на сайті Ethnologue: Lezgi. A language of Russian Federation (англ.)
• Лезгинська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Lezghian [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Лезгинська мова на сайті WALS Online: Language Lezghian [Архівовано 3 червня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про мову. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.