Село Леляки розташоване на правому березі річки Удай, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Гурбинці, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Кейбалівка, на протилежному березі — село Усівка. Річка в цьому місці заболочена, утворює лимани та заболочені озера. Поруч проходить автомобільна дорога Т 2501. Біля села розташований Леляківський заказник.
Історія
Село вказано на докладній карті Російської Імперії та прилеглих закордонних володінь 1816 року
Приписано до Іллінської церкви с. Митченки (Меченки) Пирятинського повіту.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади[1].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[2].
Згадки
с. Єрковці, річка Сула, заселені в першій половині XVII століття й до початку XVIII століття були вільними, потому, віддані полковником Марковичем бунчуковому товаришу Григорію Корнійовичу, за яким закріпачені Розумовським в 1752 році: «об’являємо, що б.т. Григорій Корнійович представляв нам, що має він у володінні своєму в полку Лубенському село Єрківці і село Леляки що надані йому за вірну службу в 1717 році та 1723 році від колишнього полковника Лубенського Марковича, але гетьманського універсала через часті його військові походи отримати він не міг… І хоч передача та вчинена Лубенським полковником Марковичем Корнійовичу тих сіл Єрковець та Леляків є нікчемною, внаслідок того, що Малоруські полковники не мали жодного права з видачі указів про передачу маєтностей, однак нам відомо, що він, Корнійович, ще перебуваючи на посаді сотника Пирятинського в усі воєнні часи служив, внаслідок чого гетьман і дав йому село Єрківці та село Леляки та особо с. Кейбалівку, зазначивши, що по ревізії 1751 року значиться в Ерківцях – 4 дв., в Леляках – 12 дв. та 3 бдв.х та в Кейбалівці – 3 дв., і 1 бдв.х. А. Кз. 22 дв., 24 х., 24 с. Підсусідки Григорія Кулябки 10 дв., 10 х., 10 с. Селян сотника Пирятинського Григорія Корнійовича 16 дв., 17 х., 17 с. Б. Кз. 38 дв., 73 х., 73 бдв.х. Селян (Корнійовичів) 3 дв., 5 х., 16 бдв.х. Підс. 9 бдв.х. Важко пояснити з яких причин кількість тутешніх селян зменшилось з 16 дворів в 1740 році до 4 дворів у 1752 році, як це відмічено в універсалі Розумовського.[3]
Леляки
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 238 осіб, з яких 97 чоловіків та 141 жінка.[4]
Перший клуб розміщувався в іншій частині села, що зветься Подобайлівкою в будинку пана Дзуса з початку 30-х років. Там раз на тиждень перед війною демонстрували кіно.
Рекреаційна зона "Леляки-3" Lelyaki view from the beach
Освіта
Чотирирічна школа (вчителька М. І. Дамаскіна). Діяла з 20-х років до 60-х ХХ ст.. Приміщення знаходилось в будинку панів Базилевичів, який вони залишили перед Жовтневою революцією. Розташовувалась будівля на території сільського парку, навпроти братської могили.
Пам'ятки
Старий шлях - один з об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області, комплексна пам'ятка природи місцевого значення.
↑Лазаревский, Александр Матвеевич (1896). Исторические очерки Полтавской Лубенщины XVII и XVIII вв (русский) . Киев: Топография Корчак-Новицкаго. с. 107.
