Share to:

 

Ліга Європи УЄФА

Ця стаття про турнір. Про трофей див. Кубок УЄФА (трофей).
Ліга Європи УЄФА
Засновано1971 рік
Реорганізовано2009 рік
РегіонЄвропа
КонфедераціяУЄФА
Кількість команд58 (загалом)
36 (етап ліги)
Поточний чемпіонІталія Аталанта (1)
Найбільше перемогІспанія Севілья (7)
Сайтuefa.com/uefaeuropaleague/
2024—2025

Ліга Європи УЄФА (англ. UEFA Europa League) — щорічний європейський футбольний кубковий турнір, що проводиться під егідою УЄФА, другий за престижністю європейський клубний турнір. Заснований в 1971 році, реорганізований в 2009 році. Розігрується в новому форматі з сезону 2009/10. Перший фінал реорганізованого турніру відбувся 12 травня 2010 року на стадіоні «ХСХ Нордбанк-Арена» в Гамбурзі.

З моменту першого розіграшу в сезоні 1971/72 і по сезон 2008/09 турнір називався Кубком УЄФА (англ. UEFA Cup). До сезону 1998/99 в цьому турнірі не брали участь клуби-володарі національних кубків, оскільки існував Кубок володарів кубків УЄФА, який на той час вважався другим за престижністю європейським клубним турніром після Ліги чемпіонів УЄФА, але в результаті злиття розіграшів Кубка УЄФА і Кубка володарів кубків УЄФА з'явився єдиний турнір із старою назвою — Кубок УЄФА[1]. З сезону 2009/10 він дістав назву Ліга Європи УЄФА зі зміною формату турніру за аналогією з Лігою Чемпіонів.[2]

Попередником Кубка УЄФА вважається Кубок ярмарків, але УЄФА офіційно не визнає цей турнір, і, отже, перемоги в цьому турнірі не визнаються перемогами в Кубку УЄФА. Яскравим прикладом тому є «Лідс Юнайтед», який є двічі володарем Кубка ярмарків, але не признається УЄФА, як клуб, що виграв єврокубок.

Чинним переможцем турніру є італійський клуб «Аталанта» з Бергамо.

Історія

Кубок ярмарків (1955—1971)

Попередником Ліги Європи та Кубка УЄФА був Кубок ярмарків, він з'явився на світ 18 квітня 1955 року, через два тижні після створення Кубка європейських чемпіонів. У його дебютному розіграші взяли участь 10 команд: Базеля, Барселони, Бірмінгема, Загреба, Копенгагена, Лейпцига, Лозанни, Лондона, Мілана і Франкфурта. Перший турнір тривав три роки, оскільки матчі відбувалися лише під час проведення ярмарків. Барселонці, у складі яких виступали професіонали з однойменного клубу, святкували перемогу, здолавши у фіналі лондонців із загальним рахунком 8:2.

У другому розіграші Кубка Ярмарків організатори вирішили задіяти тільки професіоналів, які, як і раніше, мали репрезентувати міста із міцними торговельними традиціями. Втім, до турніру — 1958/60 долучилися вже 16 учасників, після чого він став проводитися щорічно. У 1962 році кількість команд зросла до 32-х, а в наш час — перевищила сотню. Спочатку в Кубку Ярмарків домінували представники півдня Європи. Зокрема, тричі святкувала перемогу іспанська «Барселона», ще двічі — «Валенсія». На північ почесний трофей уперше привіз англійський «Лідс» — це сталося у 1968 році, після чого у Кубку Ярмарків протягом п'яти років тріумфували британці.

Кубок УЄФА (1971—2009)

Віл Курвер, тренер «Феєнорда», піднімає трофей, завойований у сезоні 1973/74 роках.

У сезоні — 1971/72 турнір отримав назву Кубок УЄФА, і першим володарем нового титулу став лондонський «Тоттенхем». Відтоді змагання більше не пов'язано з ярмарками, оскільки воно остаточно перейшло під егіду УЄФА. У 1970—х із англійськими командами досить успішно почали сперечатися футболісти Німеччини (ФРН), Нідерландів, Бельгії та Швеції. Цікаво, що з 1968 по 1984 рік лише італійський «Ювентус», здобувши Кубок УЄФА в 1977-му, зумів перервати гегемонію представників півночі.

Після двох поспіль успіхів «Реала» в середині 1980—х, у 1990—х на провідні ролі вийшли італійці. Тріумф «Наполі» 1989—го поклав початок домінуванню апеннінських команд в Кубку УЄФА — протягом 11 сезонів вони перемагали вісім разів, з яких тричі це робив «Інтер». У 2000 році завоювати трофей вдалося «Галатасараю», якому першому з турецьких клубів підкорилася континентальна вершина. Тривалий час (за винятком 1964 і 1965 років) фінал турніру складався з двох матчів. Зміна формату відбулася лише в 1998—му, коли в Парижі «Інтер» переміг «Лаціо» — 3:0. До речі, міланська команда разом із «Ліверпулем» та «Ювентусом» найчастіше володіла Кубком УЄФА — тричі.

Починаючи з сезону — 1999/00 в Кубку УЄФА беруть участь і переможці національних кубків, адже роком раніше було скасовано Кубок володарів кубків. Окрім того, до розіграшу другого за рангом єврокубка почали долучатися невдахи третього відбірного раунду Ліги чемпіонів УЄФА, а також володарі третіх місць за підсумками групового етапу цього ж турніру. У сезоні — 2004/05 в Кубку УЄФА також з'явилася групова стадія, де кожний з 40 клубів проводив по чотири гри.

Гравці «Севільї» з трофеєм. 2015 рік

З 2009 року

З кампанії 2009/10 назву турніру змінили на Лігу Європи УЄФА. Зазнав змін і формат реорганізованого турніру. Віднині на його груповому етапі змагаються 48 клубів, які проводять по шість матчів — три вдома та на виїзді (як і в груповому раунді Ліги чемпіонів УЄФА).[2] У той же час розіграш Кубка Інтертото, третього за престижністю європейського футбольного турніру, був припинений і об'єднаний з Лігою Європи УЄФА. Тепер команди, що кваліфікувалися в Кубок Інтертото, починають грати з кваліфікаційних раундів нового турніру. Першим переможцем турніру під новою назвою став іспанський «Атлетіко», який обіграв у фіналі 2010 року англійський «Фулхем» з рахунком 2:1 у додатковий час, на стадіоні «ХСХ Нордбанк-Арена»[3]. У сезоні 2010/11 переможцем став «Порту», що переміг інший португальський клуб «Брага» з рахунком 1:0 на стадіоні «Авіва» в Дубліні[4]. У фіналі сезону 2011/12 знову грали клуби, що представляють одну країну. Переможцем став «Атлетіко», що переміг інший іспанський клуб «Атлетік» з рахунком 3:0 на стадіоні «Національ» в Бухаресті,[5] а Фалькао, який відзначився дублем за «Атлетіко»[5] став першим гравцем, який виграв Лігу Європи і став найкращим бомбардиром Ліги Європи двічі поспіль із двома різними клубами.[6][7] У сезоні 2014—2015 іспанська «Севілья» стала клубом з найбільшою кількістю трофеїв Ліги Європи і Кубка УЄФА, а в наступному сезоні здобула 3-ю поспіль перемогу.

Логотипи
З 1971 по 2004 рік З 2004 по 2009 рік З 2009 по 2015 рік З 2015 по 2021 рік З 2021 по 2024 рік З 2024 року

Формат

Поточний формат

Клуби, які отримали путівку до Ліги Європи УЄФА, потрапляють до кваліфікаційного раунду, номер якого залежить від рейтингу федерації, а також від місця в національному чемпіонаті або від того, чи є команда володарем кубка країни. До кваліфікаційних раундів потрапляють також клуби, які вилетіли з кваліфікаційних раундів Ліги чемпіонів.

Переможці кваліфікаційного раунду плей-оф, команди, що потрапили напряму та які вилетіли з кваліфікаційного раунду плей-оф Ліги чемпіонів, формують 1 групу з 36 команд. Кожен клуб проведе 8 матчів проти суперників в загальній лізі: 4 вдома та 4 на виїзді. Команди, що посядуть 1-8 місця в етапі лізі, виходять до 1/8 фіналу, а команди, що посядуть 9-24 місця - в стикові матчі.

У плей-оф розіграш буде проводитись за традиційною єврокубковою схемою «на виліт» з двох матчів (вдома і в гостях). Фінал складатиметься з одного матчу.

Історичні формати

З 1970 року і до 2004 року, схема турніру була винятково олімпійською. В турнірі брали участь спочатку 64 команди, які грали двоматчеві дуелі з суперниками на вибування. З часом кількість учасників турніру збільшилась, що призвело до введення попередніх кваліфікаційних раундів.

Починаючи з 2004 року, для збільшення зборів від продажу квитків, було введено груповий турнір, в якому беруть участь 40 команд, розбиті на 8 підгруп. Надалі схема турніру також була олімпійською.

В турнірі брали участь команди, що зайняли високі місця в національних чемпіонатах (не нижче за 8-ме), проте не могли брати участь в Лізі чемпіонів за квотою країни. Окрім того, в турнірі брали участь команди, які зайняли третє місце у груповій частині розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА, переможці або фіналісти національних Кубків, 3 команди за fair-play, а також 3 переможці Кубка Інтертото.

До розіграшу 2024/25 клуби, які отримали путівку до Ліги Європи УЄФА, потрапляли до кваліфікаційного раунду, номер якого залежив від рейтингу федерації, а також від місця в національному чемпіонаті або від того, чи є команда володарем кубка країни. До четвертого кваліфікаційного раунду потрапляли також клуби, які вилетіли з 2-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів.

37 переможців 4-го кваліфікаційного раунду, діючий володар кубка і 10 клубів, які вилетіли з 3-го кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів, жеребкуванням формували 12 груп по 4 команди. Кожен клуб проводив 6 матчів проти суперників по групі: 3 вдома та 3 на виїзді. Дві найкращі команди з кожної групи виходили до плей-оф.

У плей-оф до 24-ох команд приєднувалися 8 клубів, які посіли треті місця в груповому турнірі Ліги чемпіонів.

Трофей

Докладніше: Кубок УЄФА (трофей)

Трофей Ліги Європи УЄФА є перехідним кубком. До реформи змагання відповідно до правил УЄФА переможець турніру отримував оригінал кубка після трьох перемог в турнірі поспіль або після п'ятої перемоги, незалежно від того, чи були вони взяті одна за одною. Відлік циклу перемог робився з моменту попередньої передачі трофею на вічне зберігання. Після цього починався новий цикл. Але виконати вказані вимоги не змогла жодна команда. Клуб, що виграв Лігу Європи УЄФА і не відповідав переліченим вище критеріям, мав право зберігати трофей у себе впродовж наступного сезону і повинен був повернути його УЄФА за два місяці до наступного фіналу. Також переможець турніру отримував копію трофею розміром в 4/5.[8]

За новими правилами, що набули чинності з сезону 2009/10, трофей зберігається в УЄФА вічно, кожному переможцеві вручається повнорозмірна копія кубка. Клубу, що ставав три сезони поспіль переможцем турніру або той, що взяв загалом п'ять перемог, оригінальний трофей не залишається.[9]

Гімн

З березня по травень 2009 року в Паризькій опері під керівництвом французького композитора Йогана Цвейга, був записаний Гімн Ліги Європи УЄФА. Урочиста прем'єра гімну в залі «Грімальді-Форум» в Монако 28 серпня 2009 року стала одним із заходів, що відбувся до церемонії жеребкування основної стадії турніру.

Гімн звучить на стадіоні перед кожною грою Ліги Європи УЄФА, а також перед кожною телевізійною трансляцією матчів Ліги Європи як музичний елемент відкриття турніру.[10]

На відміну від Ліги чемпіонів, гімн Ліги Європи не має слів. Але його автор переконаний, що тим не менше ця композиція сповна передає почуття футбольних традицій та випромінює неабияку енергію.[11]Йоган Цвейг сам сподівається, що його гімн доб'ється, з точки зору світового визнання, таких же успіхів, як і Гімн Ліги чемпіонів.[10][12].

Переможці турніру

Докладніше: Список переможців Кубка УЄФА і Ліги Європи УЄФА

Фінали

Сезон Переможець Рахунок Фіналіст Стадіон Глядачі Дата Прим.
1971–1972 Англія Тоттенгем Готспур 2:1 Англія Вулвергемптон Вондерерз Велика Британія Молінью, Вулвергемптон 3 травня 1972 [13]
1:1 Велика Британія Вайт Гарт Лейн, Лондон 17 травня 1972 [14]
1972–1973 Англія Ліверпуль 3:0 ФРН Боруссія (Менхенгладбах) Велика Британія Енфілд, Ліверпуль 10 травня 1973 [15]
0:2 ФРН Бекельбергштадіон, Менхенгладбах 23 травня 1973 [16]
1973–1974 Нідерланди Феєнорд 2:2 Англія Тоттенгем Готспур Велика Британія Вайт Гарт Лейн, Лондон 21 травня 1974 [17]
2:0 Нідерланди Феєнорд, Роттердам 29 травня 1974 [18]
1974–1975 ФРН Боруссія (Менхенгладбах) 0:0 Нідерланди Твенте ФРН Райнштадіон, Дюссельдорф 7 травня 1975 [19]
5:1 Нідерланди Дьєкман, Енсхеде 21 травня 1975 [20]
1975–1976 Англія Ліверпуль 3:2 Бельгія Брюгге Велика Британія Енфілд, Ліверпуль 28 квітня 1976 [21]
1:1 Бельгія Оліміпйський стадіон, Брюгге 19 травня 1976 [22]
1976–1977 Італія Ювентус 1:0 Іспанія Атлетік Італія Комунале, Турин 5 травня 1977 [23]
1:2 Іспанія Сан-Мамес, Більбао 18 травня 1977 [24]
1977–1978 Нідерланди ПСВ 0:0 Франція Бастія Франція Арман-Сезарі, Бастія 26 квітня 1978 [25]
3:0 Нідерланди Філіпс, Ейндговен 9 травня 1978 [26]
1978–1979 ФРН Боруссія (Менхенгладбах) 1:1 Югославія Црвена Звезда Югославія Райко Митич, Белград 9 травня 1979 [27]
1:0 ФРН Райнштадіон, Дюссельдорф 23 травня 1979 [28]
1979–1980 ФРН Айнтрахт (Франкфурт) 2:3 ФРН Боруссія (Менхенгладбах) ФРН Бекельбергштадіон, Менхенгладбах 7 травня 1980 [29]
1:0 ФРН Вальдштадіон, Франкфурт-на-Майні 21 травня 1980 [30]
1980–1981 Англія Іпсвіч Таун 3:0 Нідерланди АЗ Велика Британія Портмен Роуд, Іпсвіч 6 травня 1981 [31]
2:4 Нідерланди Олімпійський стадіон, Амстердам 20 травня 1981 [32]
1981–1982 Швеція Гетеборг 1:0 ФРН Гамбург Швеція Уллеві, Гетеборг 5 травня 1982 [33]
3:0 ФРН Фолькспаркштадіон, Гамбург 19 травня 1982 [34]
1982–1983 Бельгія Андерлехт 1:0 Португалія Бенфіка Бельгія Ейзель, Брюссель 4 травня 1983 [35]
1:1 Португалія Да Луж, Лісабон 18 травня 1983 [36]
1983–1984 Англія Тоттенгем Готспур 1:1 Бельгія Андерлехт Бельгія Констант Ванден Сток, Брюссель 9 травня 1984 [37]
1:1 (пен. 4:3) Велика Британія Вайт Гарт Лейн, Лондон 23 травня 1984 [38]
1984–1985 Іспанія Реал Мадрид 3:0 Угорщина Відеотон Угорщина Шоштой, Секешфегервар 8 травня 1985 [39]
0:1 Іспанія Сантьяго Бернабео, Мадрид 22 травня 1985 [40]
1985–1986 Іспанія Реал Мадрид 5:1 ФРН Кельн Іспанія Сантьяго Бернабео, Мадрид 30 квітня 1986 [41]
0:2 ФРН Олімпійський стадіон, Берлін 6 травня 1986 [42]
1986–1987 Швеція Гетеборг 1:0 Шотландія Данді Юнайтед Швеція Уллеві, Гетеборг 6 травня 1987 [43]
1:1 Велика Британія Теннедайс Парк, Данді 20 травня 1987 [44]
1987–1988 ФРН Баєр 04 0:3 Іспанія Еспаньйол Іспанія Саррія, Барселона 4 травня 1988 [45]
3:0 (пен. 3:2) ФРН Ульрих Габерланд, Леверкузен 18 травня 1988 [46]
1988–1989 Італія Наполі 2:1 ФРН Штутгарт Італія Сан-Паоло, Неаполь 3 травня 1989 [47]
3:3 ФРН Некарштадіон, Штутгарт 17 травня 1989 [48]
1989–1990 Італія Ювентус 3:1 Італія Фіорентіна Італія Комунале, Турин 2 травня 1990 [49]
0:0 Італія Партеніо, Авелліно 16 травня 1990 [50]
1990–1991 Італія Інтернаціонале 2:0 Італія Рома Італія Сан-Сіро, Мілан 8 травня 1991 [51]
0:1 Італія Олімпійський стадіон, Рим 22 травня 1991 [52]
1991–1992 Нідерланди Аякс 2:2 Італія Торіно Італія Делле Альпі, Турин 29 квітня 1992 [53]
0:0 Нідерланди Олімпійський стадіон, Амстердам 13 травня 1992 [54]
1992–1993 Італія Ювентус 3:1 Німеччина Боруссія (Дортмунд) Німеччина Вестфалленштадіон, Дортмунд 5 травня 1993 [55]
3:0 Італія Делле Альпі, Турин 19 травня 1993 [56]
1993–1994 Італія Інтернаціонале 1:0 Австрія Казино (Зальцбург) Австрія Ернст Гаппель, Відень 26 квітня 1994 [57]
1:0 Італія Сан-Сіро, Мілан 11 травня 1993 [58]
1994–1995 Італія Парма 1:0 Італія Ювентус Італія Енніо Тардіні, Парма 3 травня 1994 [59]
1:1 Італія Сан-Сіро, Мілан 17 травня 1994 [60]
1995–1996 Німеччина Баварія 2:0 Франція Бордо Німеччина Олімпійський стадіон, Мюнхен 1 травня 1995 [61]
3:1 Франція Шабан-Дельмас, Бордо 15 травня 1995 [62]
1996–1997 Німеччина Шальке 04 1:0 Італія Інтернаціонале Німеччина Паркштадіон, Гельзенкірхен 7 травня 1996 [63]
0:1 (пен. 4:1) Італія Сан-Сіро, Мілан 21 травня 1997 [64]
1997–1998 Італія Інтернаціонале 3:0 Італія Лаціо Франція Парк де Пренс, Париж 6 травня 1998 [65]
1998–1999 Італія Парма 3:0 Франція Олімпік (Марсель) Росія Лужники, Москва 12 травня 1999 [66]
1999–2000 Туреччина Галатасарай 0:0 (пен. 4:1) Англія Арсенал Данія Паркен, Копенгаген 17 травня 2000 [67]
2000–2001 Англія Ліверпуль 5:4 (дч) Іспанія Депортіво Алавес Німеччина Вестфалленштадіон, Дортмунд 16 травня 2001 [68]
2001–2002 Нідерланди Феєнорд 3:2 Німеччина Боруссія (Дортмунд) Нідерланди Феєнорд, Роттердам 8 травня 2002 [69]
2002–2003 Португалія Порту 3:2 (дч) Шотландія Селтік Іспанія Олімпійський стадіон, Севілья 21 травня 2003 [70]
2003–2004 Іспанія Валенсія 2:0 Франція Олімпік (Марсель) Швеція Уллеві, Гетеборг 19 травня 2004 [71]
2004–2005 Росія ЦСКА (Москва) 3:1 Португалія Спортінг (Лісабон) Португалія Жозе Алваладе, Лісабон 18 травня 2005 [72]
2005–2006 Іспанія Севілья 4:0 Англія Мідлсбро Нідерланди Філіпс, Ейндговен 10 травня 2006 [73]
2006–2007 Іспанія Севілья 2:2 (пен. 3:1) Іспанія Еспаньйол Велика Британія Гемпден-Парк, Глазго 16 травня 2007 [74]
2007–2008 Росія Зеніт 2:0 Шотландія Рейнджерс Велика Британія Сіті оф Манчестер, Манчестер 14 травня 2008 [75]
2008–2009 Україна Шахтар 2:1 (дч) Німеччина Вердер Туреччина Шюкрю Сараджоглу, Стамбул 20 травня 2009 [76]
2009–2010 Іспанія Атлетіко 2:1 (дч) Англія Фулгем Німеччина Гамбург Арена, Гамбург 12 травня 2010 [77]
2010–2011 Португалія Порту 1:0 Португалія Брага Ірландія Дублін Арена, Дублін 18 травня 2011 [78]
2011–2012 Іспанія Атлетіко 3:0 Іспанія Атлетік Румунія Національний стадіон, Бухарест 9 травня 2012 [79]
2012–2013 Англія Челсі 2:1 Португалія Бенфіка Нідерланди Амстердам-Арена, Амстердам 15 травня 2013 [80]
2013–2014 Іспанія Севілья 0:0 (пен. 4:2) Португалія Бенфіка Італія Ювентус Стедіум, Турин 14 травня 2014 [81]
2014–2015 Іспанія Севілья 3:2 Україна Дніпро Польща Національний стадіон, Варшава 27 травня 2015 [82]
2015–2016 Іспанія Севілья 3:1 Англія Ліверпуль Швейцарія Санкт-Якоб Парк, Базель 18 травня 2016 [83]
2016–2017 Англія Манчестер Юнайтед 2:0 Нідерланди Аякс Швеція Френдз Арена, Сульна 24 травня 2017 [84]
2017–2018 Іспанія Атлетіко 3:0 Франція Олімпік (Марсель) Франція Парк Олімпік Ліонне, Десін-Шарп'є 16 травня 2018
2018—2019 Англія Челсі 4:1 Англія Арсенал Азербайджан Олімпійський стадіон, Баку 29 травня 2019
2019—2020 Іспанія Севілья 3:2 Італія Інтернаціонале Німеччина Рейн Енергі Штадіон, Кельн 21 серпня 2020
2020—2021 Іспанія Вільярреал 1:1 (пен. 11:10) Англія Манчестер Юнайтед Польща Енерга, Гданськ 9,412 26 травня 2021 [85]
2021—2022 Німеччина Айнтрахт (Франкфурт) 1:1 (пен. 5:4) Шотландія Рейнджерс Іспанія Рамон Санчес Пісхуан, Севілья 38,842 18 травня 2022
2022—2023 Іспанія Севілья 1:1 (пен. 4:1) Італія Рома Угорщина Пушкаш-Арена, Будапешт 61,476 31 травня 2023
2023—2024 Італія Аталанта 3:0 Німеччина Баєр 04 Ірландія Авіва, Дублін 47,135 22 травня 2024

Див. також

Примітки

  1. ↑ UEFA Europa League History (англійською) . UEFA. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 27 квітня 2008.
  2. ↑ а б UEFA Cup gets new name in revamp (англійською) . BBC Sport. 26 серпня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 26 серпня 2008.
  3. ↑ McNulty, Phil (21 лютого 2011). Atletico Madrid 2 - 1 Fulham (aet) (англійською) . HSH Nordbank Arena, Hamburg: BBC. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 21 лютого 2011.
  4. ↑ Португальське домінування. UEFA. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 9 травня 2012.
  5. ↑ а б Фалькао дарує титул "Атлетико". UEFA. 9 травня 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 9 травня 2012.
  6. ↑ Фалькао знову на вершині. UEFA. 9 травня 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 10 травня 2012.
  7. ↑ Безпомилковий баланс Фалькао. UEFA. 8 травня 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 9 травня 2012.
  8. ↑ Regulations of the UEFA Cup 2007/08, page 6, II Cup and Medals, Article 4, Cup (PDF) (англійською) . UEFA. 8 липня 2011. Архів (PDF) оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 8 липня 2011.
  9. ↑ Regulations of the UEFA Europa League 2009/10, page 7, III Trophies and medals, Article 5, Trophy (PDF) (англійською) . UEFA. 8 липня 2011. Архів (PDF) оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 8 липня 2011.
  10. ↑ а б Гімн Ліги Європи УЄФА. УЄФА. 28 серпня 2009. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 30 вересня 2011.
  11. ↑ Офіційна сторінка гімну Ліги Європи УЄФА. УЄФА. 30 вересня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 30 вересня 2011.
  12. ↑ Yohann ZVEIG on MySpace Music (англійською) . myspace.com. 30 вересня 2011. Процитовано 30 вересня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  13. ↑ UEFA Cup Final 1972 — Wolves-Tottenham. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  14. ↑ UEFA Cup Final 1972 — Tottenham-Wolves. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  15. ↑ UEFA Cup Final 1973 — Liverpool-Mönchengladbach. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  16. ↑ UEFA Cup Final 1973 — Mönchengladbach-Liverpool. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  17. ↑ UEFA Cup Final 1974 — Tottenham-Feyenoord. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  18. ↑ UEFA Cup Final 1974 — Feyenoord-Tottenham. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  19. ↑ UEFA Cup Final 1975 — Mönchengladbach-Twente. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  20. ↑ UEFA Cup Final 1975 — Twente-Mönchengladbach. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  21. ↑ UEFA Cup Final 1976 — Liverpool-Club Brugge. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  22. ↑ UEFA Cup Final 1976 — Club Brugge-Liverpool. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  23. ↑ UEFA Cup Final 1977 — Juventus-Atletic. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  24. ↑ UEFA Cup Final 1977 — Atletic-Juventus. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  25. ↑ UEFA Cup Final 1978 — Bastia-PSV. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  26. ↑ UEFA Cup Final 1978 — PSV-Bastia. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  27. ↑ UEFA Cup Final 1979 — Crvena zvezda-Mönchengladbach. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  28. ↑ UEFA Cup Final 1979 — Mönchengladbach-Crvena zvezda. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  29. ↑ UEFA Cup Final 1980 — Mönchengladbach-Frankfurt. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  30. ↑ UEFA Cup Final 1980 — Frankfurt-Mönchengladbach. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  31. ↑ UEFA Cup Final 1981 — Ipswich-AZ. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  32. ↑ UEFA Cup Final 1981 — AZ-Ipswich. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  33. ↑ UEFA Cup Final 1982 — Göteborg-Hamburg. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  34. ↑ UEFA Cup Final 1982 — Hamburg-Göteborg. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  35. ↑ UEFA Cup Final 1983 — Anderlecht-Benfica. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  36. ↑ UEFA Cup Final 1983 — Benfica-Anderlecht. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  37. ↑ UEFA Cup Final 1984 — Anderlecht-Tottenham. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  38. ↑ UEFA Cup Final 1984 — Tottenham-Anderlecht. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  39. ↑ UEFA Cup Final 1985 — Videoton-Real Madrid. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  40. ↑ UEFA Cup Final 1985 — Real Madrid-Videoton. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  41. ↑ UEFA Cup Final 1986 — Real Madrid-Köln. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  42. ↑ UEFA Cup Final 1986 — Köln-Real Madrid. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  43. ↑ UEFA Cup Final 1987 — Göteborg-Dundee United. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  44. ↑ UEFA Cup Final 1987 — Dundee United-Göteborg. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  45. ↑ UEFA Cup Final 1988 — Espanyol-Leverkusen. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  46. ↑ UEFA Cup Final 1988 — Leverkusen-Espanyol. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  47. ↑ UEFA Cup Final 1989 — Napoli-Stuttgart. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  48. ↑ UEFA Cup Final 1989 — Stuttgart-Napoli. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  49. ↑ UEFA Cup Final 1990 — Juventus-Fiorentina. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  50. ↑ UEFA Cup Final 1990 — Fiorentina-Juventus. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  51. ↑ UEFA Cup Final 1991 — Internazionale-Roma. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  52. ↑ UEFA Cup Final 1991 — Roma-Internazionale. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  53. ↑ UEFA Cup Final 1992 — Torino-Ajax. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  54. ↑ UEFA Cup Final 1992 — Ajax-Torino. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  55. ↑ UEFA Cup Final 1993 — Dortmund-Juventus. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  56. ↑ UEFA Cup Final 1993 — Juventus-Dortmund. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  57. ↑ UEFA Cup Final 1994 — Salzburg-Internazionale. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  58. ↑ UEFA Cup Final 1994 — Internazionale-Salzburg. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  59. ↑ UEFA Cup Final 1995 — Parma-Juventus. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  60. ↑ UEFA Cup Final 1995 — Juventus-Parma. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  61. ↑ UEFA Cup Final 1996 — Bayern-Bordeaux. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  62. ↑ UEFA Cup Final 1996 — Bordeaux-Bayern. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  63. ↑ UEFA Cup Final 1997 — Schalke-Internazionale. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  64. ↑ UEFA Cup Final 1997 — Internazionale-Schalke. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  65. ↑ UEFA Cup Final 1998 — Lazio-Internazionale. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  66. ↑ UEFA Cup Final 1999 — Parma-Marseille. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  67. ↑ UEFA Cup Final 2000 — Galatasaray-Arsenal. UEFA. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  68. ↑ UEFA Cup Final 2001 — Liverpool-Alavés. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  69. ↑ UEFA Cup Final 2002 — Feyenoord-Dortmund. UEFA. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  70. ↑ UEFA Cup Final 2003 — Celtic-Porto. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  71. ↑ UEFA Cup Final 2004 — Valencia-Marseille. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  72. ↑ UEFA Cup Final 2004 — Sporting CP-CSKA Moskva. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  73. ↑ UEFA Cup Final 2006 — Middlesbrough-Sevilla. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  74. ↑ UEFA Cup Final 2007 — Espanyol-Sevilla. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  75. ↑ UEFA Cup Final 2008 — Zenit-Rangers. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  76. ↑ UEFA Cup Final 2009 — Shakhtar Donetsk-Bremen. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  77. ↑ UEFA Europa League Final 2010 — Atlético-Fulham. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  78. ↑ UEFA Europa League Final 2011 — Porto-Braga. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  79. ↑ UEFA Europa League Final 2012 — Atlético-Atletic. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  80. ↑ UEFA Europa League Final 2013 — Benfica-Chelsea. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  81. ↑ UEFA Europa League Final 2014 — Sevilla-Benfica. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  82. ↑ UEFA Europa League Final 2015 — Dnipro-Sevilla. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  83. ↑ UEFA Europa League Final 2016 — Liverpool-Sevilla. UEFA. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  84. ↑ UEFA Europa League Final 2017 — Ajax-Man. United. UEFA. Процитовано 16 травня 2018.(англ.)
  85. ↑ Full Time Summary Final – Villarreal v Manchester United (PDF). UEFA.com. Union of European Football Associations. 26 травня 2021. Архів оригіналу (PDF) за 26 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya