|
Милутин Івкович
Милутин Івкович (серб. Милутин Ивковић, нар. 3 березня 1906, Белград — пом. 25 травня 1943, Яїнці) — югославський футболіст, що грав на захисника. Відомий виступами за клуби «Югославія» і БАСК, а також національну збірну Югославії. Дворазовий чемпіон Югославії. Півфіналіст чемпіонату світу 1930 року. Клубна кар'єраЗ 1922 року виступав у клубі «Югославія». У 1923, 1924, 1925, 1926 і 1928 роках ставав з командою переможцем чемпіонату Белграда. Починаючи з 1923 року в країні почав проводитись національний чемпіонат, куди потрапляли найсильніші клуби регіональних змагань. У першому розіграші «Югославія» вибула у півфіналі. Натомість у чемпіонаті 1924 року здобула перемогу. На шляху до фіналу команда здолала «Славію» (Осієк) (5:2) і «Сомборський» (6:1), а у головному матчі перемогла «Хайдук» (Спліт) з рахунком 2:1. У 1925 році «Югославія» повторила свій успіх. З однаковим рахунком 3:2 клуб послідовно переміг «Хайдук» (Спліт), «Славію» (Осієк) і «Граджянскі» (Загреб). Лідерами команди разом з Івковичем у чемпіонських сезонах були Бранко Петрович, Алоїз Махек, Драган Йованович, Стеван Лубурич, Душан Петкович, Бранислав Секулич та інші. У наступному році «Югославія» посіла друге місце, програвши у фіналі «Граджянскі» (1:2), а ще через рік клуб вперше не потрапив до фінального турніру, програвши САШКу у кваліфікації. В команді відбувалась зміна поколінь. Наступного разу клуб зумів потрапити в трійку призерів у 1929 році, коли посіла третє місце. Той чемпіонат став останнім для Івковича у «Югославії», він зіграв 7 матчів і забив 1 гол. Загалом у складі «Югославії» зіграв 235 матчів. З 1929 року Милутин грав за белградську команду «Соко», що у 1933 році була перейменована у БАСК. З 1931 по 1939 команда регулярно виступала у чемпіонаті Югославії, досягнувши найвищого результату у 1938 році – 4 місце[3]. У сезонах 1936-37 і 1938-39 також виконував функції граючого тренера клубу[3]. Виступи за збірну1925 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Югославії у грі проти Чехословаччини (0:7). Загалом зіграв за збірну 39 матчів і відзначився двома автоголами. У 14 поєдинках був капітаном команди. Учасник Олімпійських ігор 1928 року в Амстердамі, де югославська збірна в першому раунді поступилась Португалії (1:2). У 1930 році став учасником першого розіграшу чемпіонату світу. Югославія стала однією з небагатьох європейських збірних, що погодились поїхати до далекого Уругваю, до того ж команда відправилась у не найсильнішому складі, адже через конфлікт у федерації збірну представляли лише сербські футболісти. Незважаючи на це, югославська команда виступила найвдаліше з європейців, створивши найбільшу сенсацію змагань: на груповій стадії перемогла збірну Бразилії (2:1). У другому матчі команда здолала Болівію (4:0), а Івкович «відзначився» тим, що зламав ногу болівійцю Гумерсиндо Гомесу[4]. Югослави потрапили до півфіналу, де поступились майбутньому чемпіонові збірній Уругваю з рахунком 1:6. За підсумками турніру Івкович увійшов до символічної збірної змагань[5]. Також виступав у складі збірної Белграда, за яку зіграв 42 матчі. Зокрема, у 1927 році став переможцем Кубка Югославської федерації, турніру для збірних найбільших міст Югославії. Роком раніше був фіналістом цих змагань. Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Югославія
За межами футбольного поляУспішно закінчив середню школу, а у 1925 році поступив в університет на медика. У 1930 році після повернення з Монтевідео одружився з Елі Попс, дочкою відомого белградського адвоката Фредерика Попса. Він їх шлюбу народились дві доньки – Гордана і Мар'яна. У 1931 році Івкович закінчив університет і одразу відправився на військову службу, спершу у військовий госпіталь у Белграді, а пізніше у Словенію. Після повернення з армії відкрив власну практику. Івкович активно цікавився політикою, був прихильником комуністичної партії. У 1936 році був ініціатором бойкоту Югославією берлінської Олімпіади. У 1938 році померла дружина Милутина від туберкульозу. З початком Другої світової війни вступив до армії. Воював у підпіллі, потрапив у полон і був розстріляний 25 травня 1943 року фашистами. Вихованням доньок займалась його мати Міла, що дожила до глибокої старості (померла у 1975 році). На честь Милутина Івковича названо одну з вулиць у Белграді, а біля стадіону футбольного клубу «Партизан» для вшанування його пам'яті встановлена меморіальна дошка. Трофеї і досягнення
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
