Share to:

 

Мисько Еммануїл Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мисько.
Мисько Еммануїл Петрович
Народився21 травня 1929(1929-05-21) Редагувати інформацію у Вікіданих
Устрики-Долішні, Устрики-Долішні, Бещадський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер12 березня 2000(2000-03-12) (70 років) або 12 листопада 2000(2000-11-12)[1] (71 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Львів, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛичаківський цвинтар[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польська Республіка
 СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьскульптура[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівська національна академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіМанастирський Вітольд Антонович, Севера Іван Васильович, Оверчук Анатолій Федорович і Любчик Василь Олексійович Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніКогут Іван Михайлович, Кріп Євген Михайлович, Лобанов Анатолій Володимирович, Дяченко Олександр Ілліч, Галицький Богдан Іванович, Лучинський Остап Петрович, Вакалюк Валерій Анатолійович, Вихренко Іван Гнатович, Герцева Антоніна Михайлівна і Віктюк Юрій Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛьвівська національна академія мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1972

Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Іване-Пусте

Еммануї́л Петро́вич Мисько́ (21 травня 1929, Устрики-Долішні, нині Польща — 12 березня 2000, Львів) — український скульптор. Батько кераміста Ореста Миська, скульпторів Юрія Миська та Романа Миська, музикознавиці Роксолани Мисько-Пасічник. Дід українського співака і музиканта Гордія Старуха.

Життєпис

Народний художник УРСР (1978). Дійсний член Академії мистецтв України (від 1996). Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972).

Увесь життєвий і творчий шлях Миська пов'язаний зі Львовом. Тут він здобув художню освіту — 1956 закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагог І. Севера). Як скульптор Мисько — майстер портретного жанру української пластики другої половини XX століття, автор галереї портретів відомих учених, художників, письменників, громадських діячів.

Довголітній голова Львівської Спілки художників, він наприкінці 1980—х очолював Фонд культури. Мисько — академік-засновник Академії мистецтв України. Член комітетів республіканських виставок 1976[4] і 1980 років[5].

Понад десятиліття очолював Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).

Помер у Львові 12 березня 2000 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67[6].

Монументальні роботи
Пам'ятник Іванові Франку в Дрогобичі
Портрети
  • Федора Нірода (1957).
  • Олени Кульчицької (1960, дерево, 43×36×28, Національний музей у Львові)[20].
  • Олекси Новаківського (1960, дерево, 87×85×70,5, Національний музей у Львові).[20]
  • Івана Франка (1964).
  • Леопольда Левицького (1966).
  • Скульптора Володимира Петрова (1968, тонований гіпс, 40×28×30).[21].
  • Письменника Петра Козланюка (1969, кована мідь, 60×35×40)[21].
  • Портрет Чакмакчяна (1969, тонований гіпс, 30×22×25)[21].
  • Письменника Романа Іваничука (1969, тонований гіпс, 55×30×35)[21].
  • Письменника Володимира Гжицького (1970, тонований гіпс, 65×75×45)[21].
  • Василя Стефаника (1971).
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці доярки О. Солотви (1973, шамот, 60×75×40[22], за іншими даними тонований гіпс[23]).
  • «В. Стефаник», медаль (не пізніше 1974)[24].
  • «М. Кузнецов», медаль (не пізніше 1974)[25].
  • «В. І. Ленін» 1975, тонований гіпс, 83×66×64 (співавтор Любомир Лесюк)[26].
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці О. Пустовійта (1975, шамот, 69×39×57)[27].
  • Портрет білоруського поета Г. Буравкіна (1975, шамот, 48×38×42).[27].
  • Портрет директора Великомостівської шахти № 5 Володимира Григор'єва 1976, тонований гіпс, 92×77×60[26].
  • Портрет Івана Волоса, майстра цеху ЛАЗ (1976, тонований гіпс, 75×45×45[28], за іншими даними — шамот[29]).
  • Портрет казашки (1977, шамот, 37×46×45)[28].
  • Романа Лубківського (1977, шамот, 50×42×48)[30].
  • Портрет білоруського графіка Г. Поплавського (1977, шамот, 45×30×35)[28].
  • Портрет єреванського архітектора Каріне (1977, шамот, 42×50×48, Львівська галерея мистецтв)[31].
  • Портрет слюсаря ЛАЗ, заслуженого механізатора М. Стогула (1977, тонований гіпс, 46×32×40)[28].
  • Депутата Верховної Ради СРСР Г. Жарко (1979, тонований гіпс, 45×41×45)[32].
  • Портрет Героя Соціалістичної Праці Н. Вереніцина (1980, шамот, 67×65×38)[33].
  • Портрет академіка Я. Підстригача (1980, шамот, 80×40×50)[33].
  • Портрет югославської поетеси Десанки Максимович (1981, тонований гіпс, 71×45×38)[34].
  • «Портрет В. В. Яшина» (1982, тонований гіпс, 70×63×32)[35].
  • Портрет Героя Радянського Союзу Ф. Моріна (1982, тонований гіпс, 96×45×50)[36].
  • Портрет І. Ф. Якурнова (1984, тонований гіпс, 63×23×28)[36].
  • Портрет ветерана війни і ветерана праці полковника Д. Ф. Воротинцева (1984, тонований гіпс, 45×20×31)[36].
  • Портрет письменника Р. Федоріва (1984, шамот, 60×60×38)[37].
  • Портрет Героя Радянського Союзу М. Лиховида (1985, тонований гіпс, 62×59×29)[36].
  • Портрет Р. Іваничука (1985, теракота, 74×53×49)[38].
  • Портрет Р. Іваничука (1986, тонований гіпс, 73×50×45)[37].
  • Портрет Д. Павличка (1986, тонований гіпс, 70×84×43)[37].
  • І. Франко (1986, тонований гіпс, 220×90×70)[37].
  • Кардинала Йосифа Сліпого.
  • Я. Музики.
  • О. Гончара.
  • П. Жолтовського.
  • С. Гординського.
  • Данила Галицького.
Меморіальні таблиці

Вшанування

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 серпня 2022 року вулицю Михайла Врубеля в Сихівському районі міста Львова було перейменовано на честь Еммануїла Миська[47].

Примітки

  1. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 365. — ISBN 978-966-8955-00-6
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 4.
  5. ↑ Республіканська виставка творів молодих художників. Каталог / укл. А. Г. Брусіна, О. Є. Ігнатьєва, М. О. Склярська та ін. — К. : Реклама, 1981. — С. 3.
  6. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 371. — ISBN 966-8955-00-5.
  7. ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський… — С. 103.
  8. ↑ Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — 2013. — С. 36. — ISBN 978-617-7142-00-2.
  9. ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 319.
  10. ↑ а б Памятники истории… — С. 325.
  11. ↑ а б в Памятники истории… — С. 326.
  12. ↑ Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 91; Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 27, 37.
  13. ↑ Памятники истории… — С. 340.
  14. ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис… — С. 260.
  15. ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 258. — ISBN 5-7705-0178-2.
  16. ↑ Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.
  17. ↑ главн. ред. В. Г. Панов. (1987). Украинская Советская Социалистическая Республика. Ежегодник Большой советской энциклопедии / М. : Советская энциклопедия. — Вып. 31. М. с. 176.
  18. ↑ Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 125; Львівська експериментальна… — С. 38.
  19. ↑ Сьомочкін І. Будинки Головної пошти на тлі історії її розвитку (XVIII—XX ст.) // Галицька брама. — 1996. — № 23. — С. 7.
  20. ↑ а б Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 27.
  21. ↑ а б в г д Художники Львова. Проспект виставки. — Львів, 1970. — С. 25, 37.
  22. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 27; Художня виставка «Слава праці»… — С. 30.
  23. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 27; Жовтень. — 1974. — № 1. — С. 127; Слава шахтарська. Виставка творів образотворчого мистецтва (до 25-річчя Червонограда). — Львів, 1977. — С. 15.
  24. ↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 103.
  25. ↑ Жовтень. — 1974. — № 9. — С. 53.
  26. ↑ а б Слава шахтарська… — С. 15.
  27. ↑ а б Художня виставка «Слава праці»… — С. 30.
  28. ↑ а б в г Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 50.
  29. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 27.
  30. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 27; Ленінським шляхом. Каталог… — С. 51.
  31. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 27; Ленінським шляхом. Каталог… — С. 50—51.
  32. ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 28.
  33. ↑ а б Ми будуємо комунізм. Республіканська художня виставка, присвячена XXVI з'їзду КПРС та XXVI з'їзду Компартії України. Каталог / укл. А. Г. Брусина, М. О. Склярська, Т. А. Гельфер та ін. — К. : Реклама, 1982. — С. 23.
  34. ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 15.
  35. ↑ Каталог обласної художньої виставки «Бійці вогненного фронту». — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 10, 12.
  36. ↑ а б в г Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 8—9.
  37. ↑ а б в г Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
  38. ↑ Художники Прикарпаття… — С. 137.
  39. ↑ Львівська експериментальна… — С. 27, 30; Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 150.
  40. ↑ Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч… — С. 150.
  41. ↑ Львів. Туристичний путівник. — Львів : Центр Європи, 2004. — С. 171. — ISBN 966-7022-09-9.
  42. ↑ Львів. Туристичний… — С. 451.
  43. ↑ Львів. Туристичний… — С. 355.
  44. ↑ Перейма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 211. — ISBN 966-96146-9-4.
  45. ↑ Сидор О. Національний музей у Львові в історії музейництва Галичини кінця XIX — початку XX ст. // Літопис Національного музею у Львові. — Львів, 2004. — Вип. 3 (8). — С. 30.
  46. ↑ Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 176—177. — ISBN 978-617-629-077-3.
  47. ↑ Катерина Родак (18 серпня 2022). Депутати погодили перейменування ще 20 вулиць у Львові. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 19 серпня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)

Література

  • Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 346—350.
  • Скульптор Еммануїл Мисько: світло долі: (альбом) / Яців Р. М. — К.: Криниця, 2009. — 223 с.
  • Еммануїл Мисько: Бібліогр. покажч. / Уклад. Н. В. Міц; Відп. ред. С. О. Черепанова. — Л.: Каменяр, 1996. — 60 с.
  • Дар серця і розуму / Розмову з Е. Миськом напередодні його ювілею записав Р. Кудлик; З мгф/кат записала Р. Мисько // Дзвін. — 2001. — № 5—6. — С. 124—126.
  • Мисько-Пасічник Р. Еммануїл Мисько // Митці Львівщини: календар знаменних і пам'ятних дат на 2004 р. — Львів, 2004. — С. 40—44.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya